Олександр Хомік
Мешканці Хмельницького провели до місця останнього спочинку воїна-захисника Олександра Хоміка.
Олександр Хомік народився 3 лютого 1983 року. Проживав у Хмельницькому. Після закінчення ліцею №15 імені Олександра Співачука вступив до Вищого професійного училища №4. Згодом продовжив навчання у Кам’янець-Подільському будівельному технікумі.
У цивільному житті Олександр працював будівельником. Улітку 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України.
«Він сказав: «Прийшла моя черга, і я буду захищати країну, буду захищати вас…» – розповіла сестра захисника Олена Петришина. – Останній зв’язок з ним був о четвертій годині ночі 24 червня… Був сильний штурм, ми надіялись, що він живий, але, на жаль, маємо сумну звістку…»
Загинув Герой 24 червня 2024 року на Покровському напрямку. Лише нещодавно тіло воїна вдалося ідентифікувати за допомогою ДНК-експертизи.
Поховали Олександра Хоміка на Алеї слави. Йому навіки залишиться 41…
Валерій Салтан
У Хмельницькому попрощалися з воїном Валерієм Салтаном.
Валерій Салтан народився 3 квітня 1972 року в Запорізькій області, де й виріс.
«Він любив історію України, був великим патріотом, гарним сім’янином», – розповіла сестра захисника Світлана Істєріна.
Із 2014 року чоловік боронив незалежність країни на Сході. У 2022 році Валерій добровольцем знову доєднався до війська.
«Він був військовослужбовцем 1-го прикордонного загону, який перебував у місті Маріуполь. Вони з перших днів війни стали на захист. Дуже сумна доля цього загону, тому що всі знають оборону Маріуполя…» – розповіла колега захисника Тетяна.
Під час оборони Маріуполя Валерій потрапив у полон. Під час обміну в 2024 році у літак, у якому перебував Валерій з іншими полоненими, котрі летіли на обмін, потрапила ракета… Воїну навіки залишиться 51…
Поховали Валерія Салтана на Алеї слави.
Юрій Латюк
У Красилові живим коридором пам’яті та шани провели в останню дорогу старшого майстра по ремонту й обслуговуванню безпілотників батальйону безпілотних систем, жителя Красилова Юрія Латюка, 1975 року народження.
Як повідомляють у Красилівській міській раді, захисник навчався у школі №5, а після її закінчення здобував фах кухаря у професійно-технічному ліцеї.
«Юрій був людиною із золотими руками, не боявся жодної роботи. Протягом життя працював і в комунальній галузі, і в сфері енергетичної інфраструктури міста, також працював над виготовленням і встановленням пам’ятників. У всьому, за що брався, був старанним, відповідальним і людяним. Його добре слово та щирість запам’ятали всі, хто мав честь працювати поруч. Повномасштабне вторгнення застало його у Польщі, але він одразу повернувся на Батьківщину. 1 серпня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України», – розповідають про Героя у громаді.
Загинув воїн 20 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бешківка Корюківського району Чернігівської області.
Поховали захисника на Алеї слави в Красилові.
Олександр Ткаченко
На Ізяславщину навіки повернувся захисник Олександр Ткаченко.
Як повідомляють в Ізяславській міській раді, 51-річний житель села Клубівка Олександр Ткаченко був солдатом 3-го інженерного відділення інженерної роти.
На території громади оголосили Дні жалоби. Поховали мужнього захисника у Клубівці.
Іван Мороз
А в Самчиках, що на Старокостянтинівщині, відбулася церемонія прощання із захисником України, солдатом Іваном Морозом.
Іван народився 12 червня 1990 року.
Герой помер 21 липня 2025 року внаслідок поранень, отриманих під час оборони.
Воїна поховали на кладовищі села Самчики.
Павло Бойцерук
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника України Павла Бойцерука.
Павло Бойцерук захищав Україну з 2015-го. Спочатку служив за контрактом у лавах 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара». Після звільнення розвивав власний бізнес. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення – знову повернувся до війська. Воював у складі 86-го окремої батальної територіальної оборони.
«Хапався за все, бо у нього все добре виходило, – каже про Павла його побратим з позивним «Балу». – Харківський, Херсонський, Донецький напрямки… Загинув як Герой… Потрапили з побратимом у засідку, коли виводили хлопців на позиції. Прийняли бій на себе…»
Загинув захисник 22 липня на Донеччині. У Павла Бойцерука залишилися дружина, син, донька, батько та брат.
Вічний спочинок захисник знайшов на Алеї слави у мікрорайоні Ракове. Йому навіки залишиться 41 рік…
Андрій Бандура
У Славутській громаді 25 липня відбулось прощання з Героєм Андрієм Бандурою. Він загинув 26 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі селища Янтарне Покровського району Донецької області.
Андрій Бандура народився 25 січня 1984 року в Славуті. Навчався у загальноосвітній школі №2. Згодом хлопець продовжив навчання у Славутському ліцеї №8, де здобув фах кухаря. Ще одну професію – штукатура, лицювальника-плиточника – опанував у столиці, вступивши до вищого професійного училища №26.
Чоловік працював у ТОВ «Аква Родос» на посаді ґрунтувальника та у ТОВ «Ювента» на посаді верстатника.
Разом із дружиною Андрій Бандура ростили двох рідних синів та ще двох доньок, які теж були для нього як рідні.
Чоловік став на захист країни 1 березня 2022 року. Служив у 71-й окремій єгерській десантно-штурмовій бригаді на посаді розвідника-гранатометника. 23 серпня 2023 року його відзначили нагородою — нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій». Він неодноразово отримував подяки — за сумлінне ставлення до служби, за патріотизм, дисципліну, відповідальність.
Олександр Кулакевич
Мешканці Ямпільської тергромади зустрічали живим коридором свого земляка, Героя Олександра Кулакевича. Воїн загинув 21 липня під час виконання бойового завдання на Сумщині, поблизу населеного пункту Яблунівка. Про це повідомили у Ямпільській селищній раді.
Олександр Кулакевич народився 5 грудня 1982 року. Йому було 42 роки. На захист країни чоловік став у травні 2025 року.
Поховали Героя на кладовищі селища Ямпіль.
Олександр Новіков
У Чорноострівській громаді віддали останню шану Герою Олександру Новікову. 8 липня 2025 року під населеним пунктом Покровськ Олександр разом зі своїми побратимами потрапив під обстріл ворожого дрона. З важкими травмами його доправили до лікарні, де лікарі боролись за життя воїна 15 днів. 22 липня життєва дорога його обірвалась, повідомили у Чорноострівський селищній раді.
Народився Олександр Новіков 16 листопада 1989 року в селі Грузевиця. Тут закінчив школу. У 2007 році вступив у Хмельницьке професійно-технічне училище №4, де здобув спеціальність автотехніка.
У 2009 році Олександр Романович став військовослужбовцем однієї з частин, де служив близько 13 років. З перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем у 47 окрему інженерну бригаду. Виконував бойові завдання на багатьох фронтових напрямках.
Без батька залишились двоє дітей. Герою назавжди 35…
Віктор Климчук
У селі Клепачі Ганнопільської громади на Славутчині попрощалися з поліцейським Віктором Климчуком. Капрал поліції загинув 20 липня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Олександро-Калинове Краматорського району Донецької області.
«38-річний захисник у січні цього року долучився до лав Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють», – розповідають у секторі комунікації Головного управління Нацполіції у Хмельницькій області. – Воював у складі батальйону спецоперацій «Еней». Загинув спецпризначенець внаслідок ворожого обстрілу на Донеччині. У Віктора залишились батьки, сестра та 10-річний син».
Поховали захисника у Клепачах.
Анатолій Смолій
У Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із захисником України, солдатом Анатолієм Смолієм.
Анатолій рік вважався зниклим безвісти. Захисник загинув 19 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області.
Поховали полеглого воїна на міському кладовищі.
Сергій Каленчук
Кам’янець-Подільська громада попрощалися із земляком Сергієм Каленчуком, солдатом Національної гвардії України. Йому було всього 36 років.
Життя Героя обірвалося 20 липня 2024 року. Тривалий час Сергій вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила страшне – Героя не стало…
Сергій народився 16 січня 1988 року в селі Острівчани, закінчив у 2007 році Кам’янець-Подільський будівельний ліцей. Мав фах реставратора, був працьовитим і щирим, завжди готовим допомогти. Коли на землю прийшла війна – став на захист України.
Його останній шлях завершився у рідному селі. Острівчани прийняли Героя на вічний спочинок.
Дмитро Чорний
На Полонщині у селі Варварівка прощалися з Героєм-захисником Дмитром Чорним. Йому було 34 роки…
Дмитро був стрільцем стрілецького батальйону. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Селидове Донецької області. Тривалий час Герой вважався зниклим безвісти, а тепер знайшов вічний спочинок у рідному селі…
Віталій Коровін
«На щиті» у Жванецьку громаду повернувся воїн Віталій Коровін. Він загинув 29 червня під час виконання бойового завдання на Сумщині. Про це повідомили у Жванецькій сільській раді.
Віталій Павлович Коровін проживав у селі Кізя-Кудринецька. Йому було 33 роки…
Життя Віталія обірвалося внаслідок ворожого удару FPV-дроном по групі «Лунтік», у складі якої він був. Без батька залишилися двоє синів.
Олександр Моцний
У Городоцькій громаді проводжали в останню земну дорогу захисника Олександра Моцного. Йому назавжди залишилось 41.
Олександр Моцний мешкав у селі Завадинці. Чоловік став на захист країни у 2024 році. З 16 вересня 2024 року вважався безвісти зниклим. Його згадують як добру, спокійну, совісну та надзвичайно працьовиту людину.
В Олександра залишилися батьки, молодша сестра та племінники. Найменший з них народився вже після загибелі дядька — у червні цього року. Його назвали Олександром на честь Героя.
Роман Костецький
Мешканці Полонської тергромади зустріли живим коридором Героя Романа Костецького. Він загинув 23 грудня 2024 року на Покровському напрямку.
Роман Станіславович Костецький був мешканцем Полонного. Службу ніс у мотопіхотному спеціалізованому батальйоні «Шквал». Був водієм-заправником.
10 грудня 2024 року захисникові виповнилося 34 роки. 23 грудня Роман загинув…
Ігор Заклецький
Солобковецька громада, що на Ярмолинеччині, з болем у серці прощалася з Героєм – Ігорем Заклецьким, який повернувся до рідного села Солобківці «на щиті».
«Ігор Заклецький – батько чотирьох дітей, у 2023 році добровільно став на захист України. Служив на Харківщині, Донеччині, Сумщині. Щиро співчуваємо родині Ігоря дружині, дітям, усім близьким. Поділяємо ваш біль і шануємо вашу втрату», – висловлюють слова співчуття у Солобковецькій селищній раді.
Сергій Забара
Чергова трагічна звістка надійшла з фронту у Нетішинську громаду. 26 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дорожнє Покровського району Донецької області загинув 28-річний Сергій Забара, старший сержант, командир гармати обслуги артилерійського взводу артилерійського дивізіону однієї з військових частин Національної гвардії України.
Олег Бізінський
Летичівська громада знову в скорботі. Під час виконання бойового завдання на Харківщині, 22.07.2025 року, загинув житель села Бохни Грушковецького старостинського округу, молодший сержант Національної гвардії України Олег Бізінський, 03.07.2001 року народження.
Навіки 24… Захисник з початком війни воював на Запорізькому напрямку в складі 15-ої бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Кара-Даг». За сумлінну службу неодноразово відзначався командуванням. Нагороджений медаллю «За оборону Запоріжжя. Нескорений Південь». Згодом боронив Україну на Харківщині, де й прийняв свій останній бій.
