1 серпня – не “медовий Спас” і не “свято маку”, а день пам’яті мучеників Маккавеєвих і Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього

Пам’ять святих семи мучеників Маккавеєвих, їхньої матері Соломонії та вчителя Єлеазара, які постраждали за вірність Божому Закону ще до пришестя Христа, у II столітті до Різдва Христового. Вони мужньо прийняли мученицьку смерть, не зрадивши віри і відмовившись порушити Закон Божий — зокрема, вжити язичницьку їжу, заборонену тоді законом Мойсея. Їхній подвиг засвідчив вірність істинному Богові та готовність віддати життя за правду, і саме тому Церква згадує їх із великою шаною. Проте їхнє ім’я не має жодного зв’язку з маком, рослиною. Співзвучність “Маккавей” і “мак” — випадкова і є джерелом народної плутанини.

Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього — це свято, встановлене у Візантії у IX столітті. У серпневу спеку в Константинополі хресний хід із частиною Животворчого Хреста звершували з молитвами за зцілення хворих і спасіння міста від сезонних епідемій. В цей день починається Успенський піст, тому особливо звертається увага на покаяння, очищення душі та молитву, а не на зовнішні обряди.

Тепер кілька апологетичних пояснень:

  1. Освячення маку не має богословського обґрунтування у зв’язку з мучениками Маккавеями. Це — пізніший народний звичай, який виник, можливо, через схожість імен, і не має догматичного значення. У богослужбових текстах цього дня немає жодної згадки про мак.
  2. “Медовий Спас” — це побутова, нецерковна назва. Вона не міститься в жодному церковному уставі. Так само, як “яблучний” і “горіховий” — це звичайні селянські позначення, які замінюють справжні назви церковних свят. Вживаючи терміни на кшталт “медовий Спас”, ми мимоволі знецінюємо глибину і богословський зміст справжнього свята.
  3. Освячення зілля, меду, маку, квітів тощо – не мета, а лише традиція яка не повинна затьмарювати справжній сенс свята. У цей день (як і в інші свята) Церква звершує освячення плодів, зілля й меду для вдячності Богові за дари природи. Це — благословення, а не магічний обряд. Не мак освячується “через Маккавеїв”, а молитовно дякуємо Богові за плоди, за природу, за милість і любов Бога до нас.

Тож нехай цей день буде для нас не просто приводом «посвятити мак», а нагодою подякувати Христу за Хрест, на якому звершилося наше спасіння, і за приклад мучеників, які надихають нас до стійкості у вірі.