Порівняйте долі цих двох слуг Божих
Росіяни тримали капелана Василя Федоренка в полоні 3 роки після захисту Маріуполя.
У колонії в Камишині вони били його в живіт, по ногам, пускали струм шокером і змусили стояти навколішки на гравії під дощем всю ніч. Його коліна були в крові. Василь назвав це «коридором смерті».
Про історію Василя пише УП.
Росіяни захопили його 17 травня 2022 року після того, як він вийшов з «Азовсталі» за наказом командування. Він хрестив бійців під обстрілами, молився над загиблими й тримав оборону. Під час відходу снаряд влучив у БТР — зброю він втратив, але молитовник залишився.
Далі його повезли до Оленівки. Вони роздягли його, провели обшук і викинули всі засоби гігієни. 2500 оборонців Азовсталі запхали в переповнені бараки. Уночі Василь чув крики катувань.
В Оленівці Василь спав на дерев’яних піддонах. Три доби майже не рухався — просто грівся після холодних підземель Азовсталі. На допитах росіяни ним не цікавились. Він не був для них «цільовим».
21 вересня 2022 року почались «етапи обміну». Барак Василя чекав до 2 жовтня. Охоронці сказали, що везуть на обмін. Насправді їх відправили до СІЗО №2 в Камишині. «Забрали теплі речі, сказали, що в дорозі буде жарко, потім зв’язали й зав’язали очі».
Василя запхали в КамАЗ разом з іншими. Під час «прийомки» один з охоронців вдарив його так сильно в печінку й селезінку, що Василь “прозрів від болю”.
У Камишині росіяни щодня змушували співати гімн рф і доповідати в зігнутій позі. У «банний день» їх били гумовими кийками, пластиковими трубами й дерев’яними палицями. Василь каже: «Дуже рідко, коли не було того самого банщика, день був нормальний».
Восени 2023 року росіяни інсценували візит Червоного Хреста. Полоненим дали більше їжі й книжок — для вигляду. Одна представниця зі Швейцарії заплакала, бо зрозуміла, що це був театр. Після від’їзду делегації охоронці знову всіх побили.
14 червня 2025 року росіяни вивезли Василя на обмін до кордону з Білоруссю. До останнього він не вірив, що це реально. Тільки коли почув українську мову — повірив. “Коли ми сіли в український автобус і заспівали гімн – це не забути”.
А в цей час приблизно тим же маршрутом до рф, до Кіріла, їхав митрополит московського патріархату Іонафан.
В нього знайшли явні докази антиукраїнської діяльності, російське громадянство і всі віхи біографії вказували, що цей росіянин приїхав до України задовго, як особливо важливий агент і довірена особа гебістів.
Але він мав аж трьох адвокатів, до рішення суду жив як душа забажає і навіть у суді зомбовані віряни цієї церкви мали можливість цілувати йому руки та будти присутніми на судових засіданнях.
Ось чим відрізняється Україна від рф. Бо там не лише територія з боліт, але й душі у них такі!
Андрій Власенко
