Вінниця попрощалася із полеглим захисником України Петром Худиком.
Петро Худик із осені минулого року служив у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України. Як розвідник-навідник виконував бойові завдання на Запорізькому і Донецькому напрямках.
Загинув 27 липня поблизу села Бойківка Покровського району. Йому було 36 років.
Народився 6 січня 1989 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу №2, здобув професійну освіту та працював у сфері ремонту й обслуговування автомобілів. Був майстром своєї справи, захоплювався українською музикою, вирізнявся добротою і товариськістю. Вдома на нього чекали мати та брат.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Віталієм Оленичем.
Віталій Оленич із перших днів повномасштабного вторгнення прагнув стати на захист Батьківщини. Майже дев’ять місяців служив у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади як старший стрілець. Брав участь у боях на Запорізькому напрямку.
Загинув 23 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Вербове Пологівського району. Йому було 39 років.
Народився 31 липня 1984 року в селі Перекоринці Мурованокуриловецького району. Здобув професійну освіту у Вінниці. Жив у Великих Крушлинцях разом із дружиною і двома доньками. Працював будівельником. Був добрим, щирим і готовим допомогти кожному.
Захищаючи Україну, загинув Юрій Заболотний.
Народився Юрій Павлович 14 лютого 1979 року в місті Гнівань. Навчався у місцевій школі №3, згодом — у Чернятинському сільськогосподарському технікумі, після чого продовжив освіту в Київській духовній семінарії.
Свого часу проходив строкову службу. В мирному житті працював у магазині “Епіцентр”.
10 березня 2022 року був призваний до лав Збройних сил України, щоб боронити рідну землю. Службу ніс у складі військової розвідки в найгарячіших точках фронту. Був сміливим, мужнім, про що свідчать і високі державні нагороди: медаль Президента України В. Зеленського «За військову службу Україні», нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України В.Залужного «Сталевий хрест», дві відзнаки Командувача військ оперативного командування «Південь» і медаль «Ветеран війни – учасник бойовий дій».
6 серпня 2025 року, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, головний сержант розвідувальної роти загинув у бою за Україну в районі населеного пункту Могриця на Сумщині.
У Немирівській громаді попрощалися із загиблим героєм.
Підтвердився факт загибелі нашого захисника, жителя м. Немирова – Красняка Івана Васильовича, 01.11.1979 року народження, який із 19.02.2025 року вважався безвісти зниклим.
7 серпня 2025 року мешканці Немирівської громади провели загиблого Героя в останню путь.
Гайсинська громада попрощалася із Олександром Чернишовим.
8 серпня 2025 року Кунянський старостинський округ Гайсинської громади із скорботою провів в останню путь померлого захисника, старшого солдата Національної гвардії України Олександра Олексійовича Чернишова.
Олександр народився 04.01.1997 року у с. Куна. Закінчив місцеву сільську школу. Середню професійну освіту здобув у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг. Відслужив строкову службу у військовому підрозділі НГУ у м. Дніпро. У 2018 році підписав контракт у військовій частині м. Калинівка та служив у 14 бригаді спеціального призначення Національної гвардії України ” Червона калина”. Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС.
Захисник служив на посаді зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів 2-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів спеціального призначення 2-го батальйону оперативного призначення, оперативно-тактичного з’єднання 1-го корпусу Національної гвардії України.
Під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Київщини, пройшов запеклі бої на Луганщині та Донеччині, де неодноразово отримував бойові поранення. Але при цьому завжди повертався у стрій до побратимів-нацгвардійців.
Останній бойовий вихід у складі свого бойового підрозділу Олександр Олексійович здійснив на Покровському напрямку.
27 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання зі стримування збройної агресії рф неподалік від населеного пункту Мирноград Покровського району на Донеччині, отримав важкі тілесні опікові поранення.
Лікарі Дніпропетровської міської клінічної лікарні №16 боролися за життя Героя, але наслідки поранень були надто важкими… На превеликий жаль, свіча життя воїна Олександра Чернишова згасла передчасно – 5 серпня 2025 року він помер у лікарні.
За період служби Олександр був нагороджений медалями «Захиснику Вітчизни» та «Ветеран війни».
У бійця залишилися мати, батько, сестра, дружина та однорічний син.
У Тростянці провели в останню путь захисника України Олександра Анатолійовича Ніконовича.
Народився Олександр Анатолійович 31 жовтня 1978 року у Тростянці, тут він виріс, навчався, працював. Олександр був турботливим чоловіком, люблячим батьком і братом.
23 грудня 2024 року Олександра було призвано на військову службу.
Молодший сержант, старший стрілець-оператор 21-ї окремої механізованої бригади, він гідно ніс службу, захищаючи рідну землю. Воював на Сумщині, на Курщині.
Загинув 26 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання у районі села Запсілля, що на Сумщині. У Героя залишилися дружина Валентина Володимирівна та син Володимир.
Жителі Літинської громади попрощалися із Героєм.
5 серпня 2025 року, під час виконання військового обов’язку із захисту суверенітету та територіальної цілісності України, внаслідок ворожого удару FPV-дроном по позиції підрозділу поблизу населеного пункту Варварівка Чугуївського району Харківської області, загинув старший сапер-гранатометник інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону, старший солдат ЗСУ – Зелінський Іван Олександрович, 1998 р.н..
Знову страшна звістка для Турбівської громади.
5 серпня, під час виконання обов’язків, пов’язаних із захистом Батьківщини, внаслідок вогневого ураження БПЛА, героїчно загинув тракторист-машиніст технічного відділення технічного взводу, солдат, житель с. Вахнівка – Захарчук Олександр Петрович, 2002 року народження.
Війна забрала молодого Героя, турботливого сина, вірного товариша. Тепер йому навіки 22…
Ще один син рідної землі віддав своє життя за незалежність і свободу України.
1 серпня назавжди приєднався до безсмертного Небесного війська житель Вахнівського старостинського округу Фризюк Роман Володимирович, 1998 р.н.
Свій останній бій, молодший сержант, розвідник – снайпер 3-го розвідувального взводу прийняв поблизу н.п. Заповідне Донецької області під час виконання бойових завдань, повʼязаних із захистом Батьківщини.
Барська громада отримала страшну звістку з війни.
7 серпня 2025 року перестало битись серце кулеметника роти бойового забезпечення В/ч А0853, солдата Смолярчука Віктора Вікторовича, 1980 року народження, жителя с.Комарівці.
Загинув захисник біля Краматорська Донецької області.
За Україну загинув жмеринчанин Сергій Галімов із позивним «Патрон».
Його життя трагічно обірвалося поблизу н.п. Майське Донецької області. Йому було 37 років.
У 2015 році Сергій Галімов добровольцем став на захист рідної землі. Півтора року ніс службу в зоні АТО, показавши приклад сміливості та відданості Україні.
У грудні 2024 року Сергія мобілізували до лав Збройних сил України. Він став бійцем 21 окремого мотопіхотного батальйону «Сармат», де служив штурмовиком.
Шаргородська громада отримала сповіщення про смерть воїна Збройних сил України Берещука Миколи Григоровича, 22.05.1974 року народження, з села Івашківці.
Микола Григорович народився у селі Івашківці, до війни працював у сфері сільського господарства, на місцевому підприємстві.
Молодший сержант Микола Берещук ніс військову службу на посаді старшого механіка обслуги технічного забезпечення батареї транспортування ракет дивізіону забезпечення. Воїн був щирою та доброю людиною, відповідальним і мудрим, надійною опорою для друзів і рідних, вірним сином своєї Батьківщини.
Життя нашого захисника Миколи Григоровича Берещука обірвалось 3 серпня 2025 року. Обставини смерті з’ясовуються відповідними службами, ведеться слідство.
Без найріднішої людини залишились мати, дружина, діти та онуки.
У боях за Україну загинув В’ячеслав Вегера – захисник, який тривалий час вважався зниклим безвісти.
Підтверджено загибель жителя міста Калинівки В’ячеслава Васильовича Вегери, який із жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання.
В’ячеслав народився 8 квітня 1982 року в Калинівці. Тут пройшли його дитинство, юність і доросле життя. Навчався у Калинівській загальноосвітній школі №1, працював інспектором у ТОВ SGS. Його поважали колеги, друзі, сусіди.
До лав Збройних сил України В’ячеслава мобілізували 6 червня 2024 року. Він мужньо боронив Україну від російських окупантів на Сході країни.
4 жовтня 2024 року під час боїв у Покровському районі Донецької області зв’язок із ним зник, і відтоді В’ячеслав вважався зниклим безвісти. На жаль, нещодавно було офіційно підтверджено його загибель.
У Героя залишилися дружина, донька, батько та сестра.
І знову страшна втрата.
Небесне військо поповнив ще один герой. 7 серпня 2025 року біля населеного пункту Мар’їне Сумської області внаслідок ракетного удару по позиції екіпажу загинув Дроненко Василь Юрійович, 1976 р.н., житель села Уланів.
Бершадська громада отримала сумну звістку.
9 серпня 2025 року в ході запеклих бойових дій біля села Віролюбівка Донецької області загинув житель м. Бершадь — старший солдат Терінчик Руслан Миколайович.
«На щиті» до рідного дому в село Війтівці повернувся захисник України Плотиця Сергій Іванович, 07.07.1994 р.н., який загинув 15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.
Крижопільська громада зазнала чергового удару втрати.
Ряди небесного війська поповнив житель села Тернівка – Шкільнюк Ярослав Володимирович, 11 листопада 1986 року народження.
Молодший сержант Шкільнюк Ярослав Володимирович служив командиром відділення 2 мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованого батальйону.
6 серпня 2025 року неподалік населеного пункту Вишневе Ізюмського району Харківської області Герой-захисник прийняв свій останній бій.
Трагічна новина оповила Крижопільську громаду.
У російсько-українській війні загинув вірний син України – Міскевич Геннадій Вікторович,1991 року народження.
Старший солдат Міскевич Геннадій Вікторович служив старшим водієм-машиністом заправної машини технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення.
7 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ольгівське Пологівського району Запорізької області, внаслідок ворожого удару FPV-дрона герой-захисник отримав поранення, несумісні з життям.
У Жмеринці «на щиті» зустріли Сергія Бернадіна.
Сергій Едуардович народився 13 лютого 1971 року, був призваний на службу в 25 окрему повітряно-десантну бригаду Збройних сил України і разом з побратимами захищав Україну від російських окупантів на Харківщині.
До війни чоловік працював будівельником у Києві.
Загинув 31 липня при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Кам’янка Харківської області.
