Чому наміри реформувати ТЦК та СП закінчуються розмовами?

Конфліктів із ТЦК вже були сотні у всіх регіонах України. І почалися вони майже з самого початку повномасштабної війни з росією. Задовго до того, коли в публічному просторі заговорили про російський слід, підбурювання суспільства та провокаційний слід у діях «братків», які опиралися працівникам ТЦК.

Звернув увагу на формулювання: «братки» відбили на Волині мобілізованого. Байдуже, що «братками» виявились староста села із дружиною…

До речі, навіть масовий супротив городян свавіллю ТЦКашників у Кам’янці-Подільському не став таким резонансним, як у Вінниці, де не було «братків», але виявлено російський слід. Ми вже повідомляли про цю надзвичайну подію, яка, до речі, не стала останнім актом непокори порушенням прав людини працівниками центрів комплектування, про які, до речі, повідомляв омбудсман Дмитро Лубінець.

А тим часом п’ятьом чоловікам, затриманим за конфлікт із ТЦК у Вінниці, обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 діб.

Таке рішення виніс Вінницький міський суд. Їх підозрюють у спробі захоплення Центрального міського стадіону.

А ще затриманих обвинувачують у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ й інших військових формувань в особливий період. Цікаво, що уже після цього ще один жорсткий інцидент громадян із ТЦК виник на Миколаївщині. Там чималий гурт людей скандував: «Людолови», — посилаючи їх на три букви. І, зрештою, поїхали військові та поліцейські ні з чим…

Армії потрібні щодня нові солдати, бо війна триває. Центри комплектування мають конкретні плани по набору. Але очевидно, що цей процес не вдасться налагодити цивілізовано, шляхом «відлову» на вулицях військовозобов’язаних, які вже кілька років ховаються від мобілізації. І навряд чи варто сподіватися, що вони покірно поповнять ряди тих тридцяти тисяч, які, за словами Головкома, щомісяця потрібні ЗСУ.

Зрозуміло, що на місце тих 30 тисяч, котрі повертаються «на щиті», тікають у СЗЧ чи здаються у полон. Вже самі командири підрозділів сил оборони зауважують, що таким чином організована мобілізація абсолютно неефективна. Мобілізовані «для галочки» або тижнями сидять в ТЦК, бо не погоджуються підписувати документи, як у Черкасах, або тікають дорогою до навчальних центрів, або при першій же нагоді здаються у полон.

Але це жорстке замкнуте коло продовжує збурювати народ. Бо ТЦКашникам теж не хочеться помирати. І вони починають реально боротися з військовозобов’язаними, щоб виконати план. І, зрозуміло, що це вигідно вищому керівництву, тому воно закриває очі на порушення. І, звичайно ж, виникають конфлікти. А там, де конфлікт, там важлива публічність. А де публічність — там і російська пропаганда, яка відслідковує мережу буквально під мікроскопом.

Не секрет, що попри чисельні факти порушення прав людини з боку ТЦК під час примусової мобілізації, майже нікого із працівників військкоматів не покарали належним чином. Хоча самі ж ТЦКашники заради легких грошей видавали сотні фіктивних довідок, тисячами знімали з розшуку за відповідну таксу (1,5 — 3 тисячі доларів).

Недарма ж командир підрозділу розвідки Сухопутних військ ЗСУ Денис Ярославський вважає, що ТЦК треба вивести з підпорядкування Головнокомандувачу ЗСУ. Офіцер вважає, що це стане першим кроком до реформування системи. І надалі центри комплектації мають підпорядковуватися головам ОВА.

Командири підрозділів свідомі: якщо взагалі прибрати ТЦК із вулиць, у такому разі не буде виконання плану. Але і те, що сьогодні роблять співробітники ТЦК, не вирішує проблеми. Останніми роками ми стали свідками численних корупційних скандалів із ВЛК, ТЦК.

«Це стало частиною незаконного бізнесу. Інакше ми не бачили б Крупу з 8 млн доларів на дивані чи ТЦКшника Борисова. Люди розуміють, що, потрапивши до ТЦК, у них два варіанти: або дати грошей і вийти, або йти до навчального центру, — пояснив свою позицію Ярославський. — А далі починається найцікавіше. Якщо людина не хоче воювати, вона йде у СЗЧ. «Вода крізь пальці. ТЦК ніби виконують свій план: набрали 1000 людей, з яких 900 при першій же можливості пішли у СЗЧ».

До речі, Уповноважена із захисту прав військовослужбовців Ольга Решетилова також закликала забрати працівників ТЦК із вулиць. Але, на жаль, за три з половиною роки уряд так і не спромігся виробити працюючий цивілізований механізм мобілізації. Попри те, що як ішли до кордонів сотні військовозобов’язаних щодня, так і продовжують йти. І, коли одних ловлять, інших безперешкодно випускають навіть із врученням підозри у розкраданні мільйонів бюджетних грошей.

Як видавалися фіктивні довідки про непридатність до служби за 10 -15 тисяч доларів, так і продовжують видаватися. Як виривалися із бізнесу професійні працівники, на яких трималося виробництво, так вони і вириваються, бо офіційно працевлаштовані і виявити їх дуже просто. Як жирували молоді пенсіонери-силовики під час війни — так і жирують.

І навіть попри те, що Конституція вимагає від кожного громадянина захищати свою країну, владна еліта знаходить тисячу шпарин у законі, щоб проігнорувати цю вимогу. Ось і виходить, що помирати мають лише прості люди. Але і вони вже не хочуть посмертно отримати тих проклятих 15 мільйонів. Вони теж хочуть жити.

Якщо уряд не зможе найближчим часом реформувати систему поповнення лав ЗСУ, то уже 30 тисяч не вистачить на місяць. Потрібно буде вдвоє більше. Нескладно уявити, який це матиме суспільний резонанс. А війна ще не закінчилась. І сподіватися, що наступні конфлікти між людьми і ТЦК не стануть публічними і не будуть використані ворожою пропагандою, не варто.

Логіка підказує банальну формулу: якщо немає конфлікту, то не буде і резонансу. Суспільство вимагає справедливої мобілізації. І, як показує життя, уже починає гуртуватися навколо цієї вимоги.

Анатолій Жучинський,
Заслужений журналіст
України