А за його відсутності в послідовника очільника Тульчинської єпархії, архієпископа Сергія, ракета, послана рашистами, тими, кого він виправдав, у Сумах у храмі вбила брата, також священника.
Цікаво, чи тепер Сергій готовий і далі захищати Іонафана, обласканого нині Кірілом, що благословив цю війну?
Хто там цілував йому руки біля вінницького суду? Ви також так думаєте? Така у вас віра?
Далі – про останнє інтерв’ю засудженого в Україні за антиукраїнську діяльність митрополита Іонафана.
Він давав його в день обміну біля кордону з Білоруссю.
До цього отримав вирок у Вінниці за антиукраїнську діяльність і мав реально сісти в тюрму на 5 років.
«33-й» слідкував за цим процесом і давав репортажі із зали суду.
Як і раніше, наші журналісти досліджували біографічні «віхи» цього російського за місцем народження і переконаннях митрополита.
І чим більше досліджували, тим більше розуміли парадокс, чому він став наближеною до проукраїнського митрополита Філарета особою і яким чином такого проімперського монаха закинуло в Україну: він був конкретною людиною Кіріла і, скоріше всього, ним же завербованим у духовній академії в Санкт-Петербурзі, де обидва викладали: Іонафан на той час — співи, а Кіріл був посланий туди в ректорат, вже після провалу як резидент радянської розвідки в європейській Швейцарії під прикриттям духовної місії.
Таких «спалених» агентів на зовнішньому фронті перенаправляють на внутрішній, у вузи, щоб вони там підшукували кандидатів для роботи у спецслужбах під прикриттям у рф.
Ось таким елітним агентом пізніше, вже Росії в Україні, й став Іонафан.
Його тягли куди могли. Він очолював Києво-Печерську лавру саме тоді, коли там було найбільше історичних і духовних цінностей.
Зрозуміло, що мав завдання красти їх для себе й покровителів із Москви.
Але попався на крадіжках.
Тому митрополита із підмоченою репутацією перевели до Тульчина.
Тут, в разі перемоги рф у війні і захоплення України, мав бути форпост оновленої російської імперії.
Як колись. За часів Суворова і декабристів. Тоді там був штаб окупаційної армії і стояло чимало військ в околицях Поділля. Але засудженого в Україні митрополита – поборника «русского міра» — чекало видворення.
І зустріч його особисто з Кірілом розкрила всі карти – резидент засвітився…
Блогер Дмитро Карпенко, який здобув популярність завдяки проєкту «Шукай своїх», де проводить інтерв’ю із російськими військовополоненими, опублікував запис розмови з митрополитом Тульчинським та Брацлавським Іонафаном. Представника УПЦ обміняли рік тому на українських військових.
Відео на каналі Apostle Dmytro Karpenko з’явилося 4 серпня.
У червні 2024 року стало відомо, що митрополита УПЦ з Вінниччини Іонафана передали рф. 26 червня його особисто прийняв Патріарх РПЦ Кіріл.
За інформацією джерел видання «Лівий берег», священника доставили до кордону з Білоруссю, де передали представникам росії. Митрополита обміняли на декількох військовополонених українських захисників, яких утримували в рф.
За словами Карпенка, запис здійснено 22 червня без вказання обставин й умов. Але саме цього дня у 2024 році відбулася безпосередня передача митрополита ворожій стороні. Іонафана, який в миру носить ім’я Анатолій Єлецьких, знімали, сидячи в салоні авто. Під час короткої розмови чоловік поскаржився, що мав 300 парафій у Вінницькій області, але сотню відібрали «ПЦУшники». Також церковний ієрарх знайшов виправдання для вбивств. І ви так думаєте, вірні УПЦ? А насправді Кірілу?
Андрій Власенко
