На подвір’ї церкви зібрались віряни, ветерани АТО, представники козацтва, які прийшли розділити радість цієї події і помолитися за свою громаду та весь український народ.

– Достеменно невідомо, коли саме наш храм почали будувати. Адже коли я став його настоятелем у 2010 році, то застав лише стіни. Разом із громадою ми активно взялись за продовження спорудження, — каже настоятель Свято-Покровського храму протоієрей Василь Захарчук. — Добудували, дзвіницю, виконали штукатурні роботи, зробили підлогу, опалення, розписали храм та встановили іконостас. Пожертвування йшли не лише від місцевих мешканців, а й зі всієї області. І в основному це були люди невеликого матеріального достатку. Був випадок, коли людина, яка поїхала на заробітки за кордон, всю свою зарплату за місяць віддала на храм. Підключились і мої знайомі з попереднього приходу — з Одеси. Служба у храмі відбувається щодня, крім понеділка. Якщо Великий піст — то кожен день. У п’ятницю служимо акафіст Святій Великомучениці Варвари, частинка мощей якої знаходиться у нашому храмі.

Згадували того дня і про те, що за останні роки на долю храму випало чимало випробувань. Адже представники інших конфесій через суди намагаються його забрати його собі. Та громада впевнена: Бог із ними, і всі ці труднощі вдасться подолати.