Той самий Володимир, який під час надання Україні Томосу називав українську мову «телячьей, которую не услишит Бог»?
Ось що він заявляє:
– Проблема мови релігії – це проблема багатьох народів, греки моляться на давньогрецькій мові, яка теж не зовсім розуміється сучасними греками, грузини — на давньогрузинській, але ці народи цінують своє богослужіння як святиню і як зв’язок зі своїми праведними предками. Так і ми повинні мову богослужіння (старослов’янську-авт.) цінувати, берегти, вивчати, а через роз’яснення робити її зрозумілою людям, підкреслюючи її релігійне значення, містичний зв’язок з православними святими нашого народу…
Далі він робить екскурс у минуле, більше схожий на доповідь радянської епохи із аналів КДБ – «коли уніати масово забирали наші храми на Західній Україні та коли виник автокефальний розкол, тому, щоб зняти напругу по цьому питанню, і було прийнято таке рішення (служити українською мовою – ред.)»…
Я думаю, що «Київський ізвод» як спроба сучасної українізації церковнослов’янського Богослужіння не зробить зрозумілішим Богослужіння, але однозначно внесе розділення як у наше православне суспільство, так і ускладнить спільне Богослужіння з іншими Православними Церквами…
Особисто для мене теперішня церковнослов’янська мова Богослужіння є прийнятною, вона мені дає відчуття єднання як з тисячолітньою історією нашої Церкви, так і з тисячолітнім релігійним життям нашого народу, також вона служить єднанню із іншими православними слов’янськими народами.
Я за те, щоб слов’янські Православні Церкви працювали над створенням єдиного слов’янського тексту Святого Письма та Богослужіння, щоб, будучи канонічно визнаним, він був тим «Богодухновенним» Святим Письмом, який буде об’єднувати православні народи та стане критерієм істинності для майбутніх православних поколінь».
Відповідь опонентів:
– Особисто ми не погоджуємося з усіма наведеними думками о. Володимира. Як нам здається, деякі факти просто притягнуті за вуха. Задля мовної єдності. Як розуміється, у більшості — з мп. І як на нас, перед нами розгортається цікавий феномен, коли наукова чесність витісняється політичними вподобаннями і звичками поважного опонента, – відповідають йому опоненти.
Ми ж знаємо священника Володимира як одного із колишніх стовпів захисту патріарха Кіріла. Єднання із РПЦ. Він є благочинним Вінницького району УПЦ (МП), і наші читачі стверджують, що саме цей священник називав українську мову «телячьей, какую не услишит Бог».
Сторінку підготував
Андрій Власенко
