І це не про гарбузи, чи горіхи!
Зазвичай, ми намагаємося зробити щось, що нам наблизить до того ідеалу, який пропагував той, чи інший святий.
Про усікновення глави Івана Хрестителя скажу лише, що воно не відбулося з релігійних мотивів. Його стратили з політичних причин. Не за аскетичні вправи, чи акт хрещення Ісуса Христа! Не за філософію і проповідь моралі!
Пхався у політику! Дозволяв собі дерзити владі! Казати правду в лице! А ще при людях викривав гріхи влади!
Іоан не те що, як прийнято у церковної влади майже у кожній конфесії і у всі часи, зализував дупцю на царському престолі, а дуже навіть чітко критикував, виносив судження, докоряв за гріхи! Навіть самого царя Ірода!
Не вистачає зараз такої позиції з уст Церкви. Щоб назвати речі своїми іменами! Чорне – чорним; зло – злом!
Коли сьогодні священнослужитель скаже: «Люди, будьте розумні! Не голосуйте за ідіотів!», чи «он той злочинець!», або «Любіть Україну!», то його зразу заклюють: «Отче, не пхайтеся в політику! Краще моліться!»
Якось Іван Хреститель не філософствував на трансцендентні теми, не шукав примирення зі злом, чи привілеїв у якості плати за мовчання щодо сильних світу цього. Не роздавав ордени і грамоти людям, які поняття не мають, у який бік церковні двері відчиняються…
Його любов до ближніх спонукала їм говорити правду, навіть якщо вона неприємна. Навіть якщо за це доведеться заплатити життям. Бо щоб дати їм шанс бути спасенними. Якщо його послухають і розкаються.
Колись Паїсій Афонський казав так:
Якщо мої діти духовні дізнаються, що я знаю за таке то беззаконня влади і мовчу, то скажуть: «Якщо навіть Геронд Паїсій на це мовчить, значить це нормально! Це можна і їм, і значить і нам!» І я, – казав Паїсій, – своїм мовчанням на зло стану спокусою і причиною їх гріха!
А от де знайти ту межу, коли треба сказати правду, але щоб за один день не залишитися без сімʼї, друзів і роботи, як почнеш рубати правду-матку прямо межи очі, – то найкраще нас научить любов!
Роман Грищук
