Ним ми можемо славити Творця, наставляти одне одного на шлях спасіння й укріпляти серця в любові. Але тим самим словом можемо й занапастити душу, якщо вживаємо його марно.
Святе Писання ясно застерігає нас: «Бо від слів своїх виправдаєшся, і від слів своїх осудишся» (Мф. 12:37). І ще: «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду» (Мф. 12:36).
Пустослів’я – це коли язик наш метушиться, а серце мовчить. Багато говоримо про речі марні, а про духовне мовчимо. Сміємося і жартуємо без міри, і від того душа охолоджується до молитви. Так слово, дане нам на спасіння, стає сіттю для погибелі.
Святі отці навчали: «Краще мовчати і пам’ятати про Бога, ніж говорити і забувати Його».
Практичні поради, щоб берегти себе від пустослів’я:
- Пам’ятай про присутність Божу. Перед тим, як щось сказати, запитай себе: чи буде це до вподоби Христові?
- Молися серцем. Коротка молитва («Господи, помилуй» чи Ісусова молитва) стримає язик і очистить розум.
- Встанови міру у спілкуванні. Говори тоді, коли слово твоє принесе користь, утіху чи настанову ближньому.
- Уникай пустих балачок. Там, де починаються плітки й суєтні розмови, краще відійти або перевести їх до доброго.
- Читай Писання й отців. Святе слово поступово витіснить із серця потяг до марного. Отже, будемо пам’ятати: мовчання народжує мир у душі, а пустослів’я – розсіяння й гріх. Краще одне слово, сказане з любов’ю та істиною, ніж тисячі слів марних.
Нехай Господь збереже нас від пустослів’я і дасть сили вживати язик наш на славу Його Святого Імені!
