Двоє з них, які були улюбленцями усіх, хто їх знав – “Квінта” та “Жулік” померли у муках, що було видно з їх мертвих понівеченних страшним болем тіл…
Телефонував у поліцію, щоб з’ясувати чи зареєстровано інформацію про подію… З’ясував, що відкриті два кримінальних провадження… Хочеться вірити, що істоту, яке це скоїла, знайдуть та покарають…
Якщо ж не знайдуть та не покарають, вірю, що цю нелюдь покарає Господь Бог…
СУМНО ТА БОЛЯЧЕ…
Згадав про свого улюбленого пса лабрадора Дакарчика та не зміг не поширити ось такий допис…
“Вони заходять у серце не поспішаючи. Іноді не одразу.
Вони обирають місце тепліше, затишніше, подалі від іншої суєти в серці.
Обережно крутяться, влаштовуючись зручно.
Ховають мордочку у найпотаємніші таємниці, сховані в глибинах серця.
Витягують лапи, зачіпаючи кігтями якісь особливі струни душі.
Виляють хвостом, і серце починає битися сильніше.
Теплий шершавий язик лизне ту струнку, яка відповідає за любов.
Навіть якщо собака каже, що зайде в серце ненадовго, не вірте… вона залишиться там назавжди.
Чому ми щасливі? Тому що в наших серцях виляють хвостом собаки…”
М’яких тобі хмаринок Дакарчику… І не тільки тобі, але й усім песикам, в першу чергу тим, які померли в муках, як бездомні песики, що жили на території Пироговської лікарні, яких отруїла невідома істота… Саме істота, а не людина, яку Господь обов’язково покарає…
ЗЛО МАЄ БУТИ ПОКАРАНИМ…
Юрій Мельник
