Захищаючи Україну від ворога, загинув гніванчанин Владислав Мединський.
Більше року він вважався безвісти зниклим.
Владислав Володимирович народився у Гнівані 20 липня 1992 року. Навчався у загальноосвітній школі №1, а згодом здобув професію зварювальника в Гніванському професійно-технічному училищі. У мирному житті працював будівельником.
У 2014 році добровольцем пішов боронити Україну: брав участь у боях за Донецький аеропорт поблизу села Тоненьке.
26 лютого 2022 року знову добровільно став на захист своєї держави. Воював на Херсонщині та Донеччині. Службу ніс відмінно, користувався авторитетом серед побратимів, мав високий рівень мотивації, був сміливим і мужнім.
20 липня 2024 року, у день свого 32-річчя, солдат-гранатометник в/ч А1619 Владислав Мединський загинув поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області.
У боях за Україну загинув гніванчанин Максим Максименко.
Максим Васильович народився 19 серпня 1999 року в місті Гнівань. Навчався у Гніванській ЗОШ №2, після закінчення якої здобув професію водія-електрика у Гніванському професійному ліцеї. Був працьовитим, відповідальним і сумлінним у всьому. Працював у магазинах «Техномаркет», «Ельдорадо», а також певний час водієм у Гніванському ЦПМСД.
У квітні 2023 року Максим був призваний до лав Збройних сил України. Служив навідником у складі 3-го механізованого взводу, ніс службу на Донецькому напрямку, проявляв мужність, відвагу та завжди приходив на допомогу своїм побратимам.
У мирному житті Максим був доброю, щирою, відкритою і життєрадісною людиною.
З грудня 2023 року Максим вважався безвісти зниклим. На жаль, дива не сталося – звістка про його загибель підтвердилася. Як стало відомо, 13 грудня 2023 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області, він загинув.
В Іллінецьку громаду «на щиті» повернувся солдат Сергій Кузьменко.
Сергій Сергійович – військовослужбовець взводу розвідки спеціального призначення батальйону оперативного призначення Національної гвардії України.
Загинув захисник 4 червня 2023 року під час оборони околиці смт Білогорівка Лисичанської територіальної громади Луганської області.
Більше двох років Сергій Кузьменко вважався зниклим безвісти, і лише тепер його родина отримала офіційне підтвердження про те, що воїн загинув.
Сергій Сергійович разом з дружиною Іриною Петрівною і сином проживали у Києві. Нещодавно Ірина Петрівна із сином переїхала на Іллінеччину. За рішенням родини тут знайшов свій вічний спочинок й полеглий захисник України.
У бою поліг воїн із Погребища Юрій Мугир.
17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександро-Шульгине Краматорського району Донецької області загинув захисник України Юрій Мугир — мешканець міста Погребище, 1970 року народження.
Юрій служив водієм 3-го взводу охорони 5-ї роти. Його життя обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрона по позиціях українських військ.
Теплицька громада отримала сповіщення про загибель захисника України – молодшого сержанта Романа Ільчука, 1.12.1993 р.н.
Роман проживав у селі Очеретня Погребищенської громади.
Став на захист держави у лютому 2023 року. Служив командиром 2 відділення розвідувальних безпілотних комплексів спеціального призначення оперативно тактичного з’єднання І корпусу Національної гвардії України «Азов».
Свій останній бій командир прийняв 18 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області.
Чорна звістка сколихнула Кунянський старостинський округ.
Стало відомо про загибель Володимира Пилипона, який понад рік вважався зниклим безвісти.
Володимир Михайлович народився 12 березня 1991 року в селі Михайлівка у багатодітній родині. Згодом сім’я переїхала в село Мар’янівка, де він закінчив школу та продовжив навчання у професійному технічному училищі імені Заболотного, здобувши професію механіка. Проживав разом із батьками, одруженим не був.
1 серпня 2024 року був призваний на військову службу у 59-ту бригаду, гранатометне відділення.
26 листопада 2024 року вирушив на виконання бойового завдання у село Пушкіне Донецької області. Відтоді, з 27 листопада, вважався зниклим безвісти.
Село Цвіліхівка (Гайсинського району) попрощалося із захисником України – Олександром Юхимчуком.
Народився Олександр Миколайович 22 жовтня 1997 року у селі Цвіліхівка Краснопільської громади. Був старшим солдатом військової частини А1619.
Загинув 16 вересня 2025 року в бою за свободу та незалежність України.
Трагедія сталася в районі населеного пункту Межова Дніпропетровської області. Внаслідок прямого влучання ворожого FPV-дрона в автомобіль захисник отримав поранення, несумісні з життям.
До мобілізації Олександр проживав у місті Вінниця, проте, за його останньою волею, його поховали у рідному селі, де минули дитячі та юнацькі роки.
День жалоби в Оратівській громаді.
Під час виконання бойового завдання загинув Віталій Васьківський, 1997 року народження.
Останній свій бій навідник 2 механізованого батальйону «Окремої президентської бригади» солдат Васьківський Віталій прийняв 22 жовтня 2023 року. Дотепер Віталій Миколайович вважався зниклим безвісти. Тіло воїна було повернуто у порядку передачі та репатріації тіл загиблих.
Поховали воїна на кладовищі с.Якимівка.
«На щиті» повернувся Андрій Блажко з Браїлова.
Андрій Блажко був мобілізований за день до свого дня народження – 14 листопада 2023 року, в грудні пройшов навчання. 28 січня 2024 року у складі 14 бригади Національної гвардії України «Червона калина» приступив до виконання бойових завдань в н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області.
Через 2 дні родина отримала сповіщення, що чоловік безвісти зник. Рік і 7 місяців вона жила надією в серці. Та дива не сталося. Стало відомо, що військовий загинув від ворожого артобстрілу.
У солдата не було досвіду і навіть позивного, але залізничник за фахом свідомо пішов до війська, хотів потрапити в бригаду «Лють», але через постійно високий тиск йому не дозволили приєднатись до штурмової бригади. Став на захист України від російського окупанта в лавах Національної гвардії.
Андрій Володимирович Блажко народився у селищі Браїлів 15 листопада 1982 року. Закінчив ліцей імені Володимира Забаштанського, згодом у Браїлівському училищі та Вінницькому технікумі опанував професію електрика, інженера з пожежної безпеки та залізничника. Довгий час працював на Вінницькій дистанції колії, потім водієм на підприємстві «М’ясний майстер» й охоронцем.
На Сумщині загинув Сергій Цирканюк зі Жмеринки з позивним «Циркуль».
13 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Битиця Сумської області трагічно обірвалося життя старшого сержанта 41-ї окремої механізованої бригади Сергія Цирканюка зі Жмеринки.
Сергій став на захист України у березні 2023 року. За час служби пройшов чимало гарячих напрямків – Куп’янськ, Торецьк, Краматорськ. Брав участь у Курській операції.
За більш ніж два з половиною роки на фронті не мав жодного поранення, ніколи не скаржився, а натомість завжди підтримував побратимів, яких щиро любив.
Сергій Володимирович навчався у Жмеринському ліцеї №2, згодом у місцевому училищі, після чого закінчив Харківський технікум. Працював будівельником.
У львівській лікарні зупинилося серце Костянтина Федюка із позивним «Гудок» із села Жуківці.
Доля змалку випробовувала Костянтина на міцність. У 9 років він втратив маму, у 15 – тата, поряд залишився лише молодший брат.
7 вересня серце Костянтина Володимировича Федюка зупинилося в опіковому відділенні Першого територіального медичного об’єднання Львова, куди він потрапив із 60% опіків тіла та численними уламковими пораненнями.
Протягом 5-ти днів лікарі боролися за його життя, але врятувати його, на жаль, не вдалося.
Бойовий шлях Костянтина Федюка розпочався у листопаді 2024 року. Чоловік ніс службу у 5-й окремій штурмовій бригаді на посаді снайпера-розвідника.
Смертельні поранення Костянтин отримав 2 вересня у Бахмутському районі Донецької області. Тоді військова техніка наших захисників потрапила під ворожий артобстріл, а згодом була обстріляна фосфорними снарядами.
За Україну, рятуючи друга, загинув Ігор Бухман із Браїлова.
21 місяць чоловік вважався безвісти зниклим. Нині шляхом репатріації підтверджено, що загибель старшого механіка, водія 1-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону ОП «Червона калина» Ігоря Васильовича сталася 19 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання у районі н.п. Вербове Запорізької області в результаті удару FPV-дрона. Йому було 36 років.
Того дня Ігор йшов на позицію, аби врятувати свого побратима та друга – 23 річного браїлівця Олександра Семенюка. З того завдання Ігор Бухман не повернувся. Олександр Семенюк досі вважається зниклим безвісти…
Ігор Бухман народився і виріс у селищі Браїлів. Навчався в ліцеї імені Володимира Забаштанського. Працював будівельником. Разом із дружиною Аллою виховували донечку Карину та синочка Владика.
Теплицька громада отримала сповіщення про загибель Валерія Думи, який вважався зниклим безвісти.
Народився Валерій Анатолійович 5 лютого 1976 року в селі Комарівка. Там закінчив школу, продовжив навчання у Теплицькому аграрному ліцеї. Далі строкова служба в армії. Після служби повернувся у рідне село, спочатку працював у місцевому колгоспі токарем, потім, після реорганізації агроформувань – у фермера.
У січні 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив навідником відділення кулеметного взводу стрілецької роти у складі 59-ої окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Разом з побратимами перебував у місцях, де велися найзапекліші бої.
Із березня 2024 року вважався зниклим безвісти.
Слідчими правоохоронних органів ідентифіковано тіло полеглого солдата Валерія Думи і 15 вересня 2025 року офіційно визнано його загиблим. Стало відомо, що свій останній бій за Україну Валерій прийняв 11 березня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Первомайське Донецької області.
Соболівська громада знову у скорботі. Захищаючи Україну, загинув уродженець села Брідок – Віктор Плахотнюк.
Народився Віктор Васильович 14 серпня 1983 року у селі Соболівка Теплицького району, на даний час Гайсинський район. Закінчив Соболівську школу.
2023 року він отримав повістку і згодом став бійцем 33-го окремого стрілецького батальйону. Брав участь у бойових діях у декількох населених пунктах. Із 7 квітня 2024 року вважався зниклим безвісти за особливих обставин. 9 вересня 2025 року було повідомлено про збіг по ДНК.
Загинув Віктор 11 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання у с.Новомихайлівка Донецької області.
Жителі Томашпільської громади зустріли «на щиті» захисника Віталія Юзвака.
Народився Віталій Іванович 6 лютого 1970 року, проживав у селищі Томашпіль. Призваний на військову службу за мобілізацією першим відділом Тульчинського РТЦК та СП, солдат, служив водієм стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти першого батальйону територіальної оборони.
9 вересня 2025 року в районі населеного пункту Тьоткіно Курської області російської федерації воїн загинув.
Трагічна звістка надійшла в село Велика Вулига Шпиківської громади.
Під час захисту Батьківщини російський агресор забрав життя Олександра Павлова, 9 лютого 1970 року народження.
Старший солдат Павлов Олександр Федорович служив механіком-водієм 2 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону.
5 вересня 2025 року в районі населеного пункту Першомар’ївка Слов’янського району Донецької області Герой-захисник отримав осколкові поранення внаслідок ворожої атаки FPV-дроном. Поранення виявились смертельними.
У лікарні помер захисник із села Михайлівці Олексій Шевчук.
14 вересня 2025 року в Могилів-Подільській окружній лікарні інтенсивного лікування помер демобілізований захисник із села Михайлівці Шевчук Олексій Петрович, 23.03.1973 р.н.
