Євген Поліщук
На Красилівщині попрощалися із загиблим захисником України, жителем села Кульчинки Євгеном Поліщуком.
Євген загинув 12 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Битиця на Сумщині, виконуючи бойове завдання…
Євген Поліщук народився у селі Кульчинки, здобув мирну професію тракториста у Новоушицькому професійно-технічному ліцеї. Ще у 2020 році Євген підписав контракт зі Збройними силами України. Він був учасником бойових дій у найгарячіших точках фронту: на Донеччині, в Авдіївці, у Покровську, Краматорську, на Ізюмському напрямку.
Віталій Грабовський
Волочиська громада провела в останню путь захисника Віталія Грабовського, який відійшов у вічність 14 вересня 2025 року…
Віталій народився 24 грудня 1986 року у місті Волочиськ. Після школи здобув професію муляра-монтажника, проходив строкову службу в лавах ЗСУ, згодом працював у Волочиську на машинобудівному заводі та ТОВ «Агробізнес».
У 2020 році Віталій вступив до лав ЗСУ, де проходив службу в рамках ООС. Із 2022 року, після повномасштабного вторгнення, воював у складі бойових підрозділів. Обіймав посади стрільця, гранатометника, номера обслуги. Брав участь у боях на Куп’янському, Запорізькому та Покровському напрямках.
Під час виконання бойових дій захисник отримав серйозні поранення, контузію, і 14 вересня 2025 року його серце навіки зупинилося…
Богдан Басок
Скорботним цей день став для Старокостянтинівської громади: тут попрощалися із старшим солдатом Богданом Баском, який вважався зниклим безвісти. Герой народився 24 листопада 1994 року.
Загинув Богдан 29 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області.
Вічний спочинок воїн знайшов на міському кладовищі у Старокостянтинові.
Олександр Прокопчук
У селі Улашанівка на Шепетівщині громада прощалася зі своїм земляком, старшим сержантом Олександром Прокопчуком.
Олександр народився 12 вересня 1992 року в Старокостянтинові. Здобув професію столяра-будівельника у Старокостянтинівському професійному ліцеї. З дитинства захоплювався футболом і був активним учасником спортивних змагань.
У 2018-2020 роках проходив службу за контрактом у Збройних силах України. Його військова частина дислокувалася у гарячих точках Донеччини та Луганщини. Після звільнення за станом здоров’я Олександр працював у Славуті.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став на захист країни. Служив у складі 3-го стрілецького батальйону 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, обіймав посаду командира стрілецького відділення, воював на Запорізькому та Донецькому напрямках, тримав оборону Бахмута.
29 листопада 2024 року під час бойових дій поблизу Лисівки на Донеччині зв’язок з воїном обірвався. Дев’ять місяців рідні чекали на звістку, сподіваючись на диво. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Олександра.
Сергій Пукалов
У Хмельницькому попрощалися із захисником Сергієм Пукаловим, який понад рік вважався зниклим безвісти. Однак нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що він загинув 17 липня 2024 року на Харківщині.
Сергій Пукалов народився 5 листопада 1985 року в с. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області. З 2005 по 2007 рік проходив військову службу за контрактом. Проживав в Енергодарі Запорізької області. Після окупації рідного міста він із сім’єю переїхав у село Рудківці Новоушицької громади.
У листопаді 2023 року Сергій був призваний по мобілізації до лав Збройних сил України. Захищав Україну в складі десантно-штурмової бригади.
У загиблого захисника залишилися дружина, син, дочка. Дружина Сергія також військовослужбовиця, здійснює евакуацію поранених, син Героя нині захищає Батьківщину.
Йому навіки залишиться 38.
Денис Климченко
У Волочиській громаді попрощалися з Денисом Климченком, який віддав своє життя за свободу та мир на рідній землі.
Денис народився 25 лютого 1994 року в місті Українськ Донецької області. Дитинство та юність провів у Добропіллі. Після навчання розпочав трудову діяльність на ШУ «Добропільська».
У 2015 році проходив службу у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання й отримав статус учасника бойових дій. У 2017 році свідомо продовжив військову справу й підписав контракт зі Збройними силами України. З початком повномасштабного вторгнення Денис без вагань став на захист Батьківщини.
Під час виконання бойового завдання у складі 426 окремого стрілецького батальйону поблизу Кліщіївки Донецької області зв’язок з Денисом обірвався, і довгий час його вважали безвісти зниклим. На жаль, згодом стало відомо, що 19 липня 2023 року Денис віддав своє життя, захищаючи Україну та свій народ.
Михайло Панасюк
Славутська громада провела у вічність захисника Михайла Панасюка, який маже пів року вважався безвісти зниклим.
Михайло народився 1 березня 1997 року в селі Красностав Шепетівського району. Після закінчення школи вступив до Славутського професійного закладу освіти, де отримав спеціальність електрозварювальника. Він працював у будівельній сфері, займався ремонтами.
У 2020 році Михайло проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України. А вже 25 лютого 2022 року добровільно став до лав Збройних сил України. Служив у складі 56-го окремого стрілецького батальйону, згодом – у 65-й бригаді.
Із 9 березня 2025 року захисник безвісти зник під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, біля села Копань.
Ростислав Семчук
До Кам’янця-Подільського «на щиті» повернувся захисник Ростислав Семчук, який віддав життя за свободу України.
Ростислав народився 4 травня 1978 року. З листопада 2024 року захисник служив оператором протитанкових ракетних комплексів у складі третього десантно-штурмового батальйону військової частини.
31 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Торецька, Ростислав отримав смертельне поранення.
Олексій Чорний
Кам’янець-Подільський попрощався з капітаном Олексієм Чорним.
Він народився 2 березня 1975 року. З початком повномасштабного вторгнення у липні 2022-го приєднався до лав Збройних сил України. Як офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, сумлінно виконував свій обов’язок, демонструючи відвагу і вірність присязі.
10 вересня 2025 року його життя трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новодонецьке на Донеччині – Олексій загинув від ворожого ракетного удару.
Олександр Крисько
Скорботний день пережила Щиборівська громада на Красилівщині: у рідне село Кузьмин повернувся «на щиті» воїн-захисник – Олександр Крисько.
Він народився 9 червня 1982 року, закінчив Кузьминську школу та Кам’янець-Подільський технікум. Працював у Красилівському РЕМ.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. Служив у 40-й окремій артилерійській бригаді імені Великого князя Вітовта, мав позивний «Тихий».
10 вересня 2025 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання поблизу Сподобівки Куп’янського району Харківщини – унаслідок влучання ворожого ударного дрона в автомобіль.
Йому було 43 роки.
Ігор Кравець
Хмельницький провів в останню путь Ігоря Кравця — захисника України, якому назавжди залишиться 46 років. Ігор Кравець був патріотом та добровольцем. Із 2014 року він пішов боронити Україну. Служив у 8-му полку сил спеціальних операцій, згодом — у 35-й окремій бригаді морської піхоти.
Востаннє Герой прийняв бій на Донеччині 25 жовтня минулого року. Тоді він вважався зниклим безвісти. Лише згодом, завдяки експертизі ДНК, вдалося ідентифікувати тіло загиблого.
Олександр Богач
У Гуменецькій громаді попрощалися із військовим Олександром Богачем. Він був жителем села Вербка. Народився у 1984 році. Життя воїна обірвала війна 9 вересня 2025 року.
Останній спочинок Герой знайшов у селі Вербка.
Андрій Нугуманов
Новоушицька територіальна громада повідомила про загибель військовослужбовця Андрія Нугуманова, який довгий час вважався зниклим безвісти. Він був мешканцем села Вільховець.
Андрій Нугуманов народився 31 серпня 1971 року у місті Державінськ (Казахстан). Згодом з сім’єю переїхав у село Вільховець. Навчався у Говорському професійному училищі. Далі була строкова служба. Після повернення з армії проживав у селі Вільховець, працював у місцевому господарстві на різних роботах.
Солдат Андрій Нугуманов проходив військову службу по мобілізації. Він захищав Україну в складі 53-ї окремої механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха. Загинув Герой 5 березня 2024 року в Покровському районі Донецької області.
Павло Шутяк
У Грицівській громаді попрощалися із захисником Павлом Шутяком.
Павло народився 13 липня 1983 року в селищі Гриців. Після закінчення школи навчався у Грицівському професійному училищі № 38, де здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування і водія. У 2005 році закінчив Шепетівський виробничий комбінат і здобув професію продавця продовольчих та непродовольчих товарів. Після навчання понад 15 років проживав та працював у місті Хмельницькому – на швейному виробництві.
20 березня 2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією.
Загинув Павло Шутяк 13 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Покровськ Донецької області.
Віталій Муха
Шепетівська громада провела в останню земну дорогу земляка — Віталія Муху.
Віталій Муха народився 25 листопада 1975 року в селі Плесна Шепетівського району. Після закінчення 9 класів продовжив здобувати освіту у Грицівському профтехучилищі.
Свій трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі трактористом, з часом перейшов у майстерню з ремонту електромоторів. Деякий час Віталій працював за кордоном та, повернувшись у рідне село, влаштувався на роботу на оптову базу «Гермес» у Шепетівці.
27 червня 2024 року Віталія Муху було мобілізовано до лав Збройних сил України. Спершу він проходив навчання у Рівненській області, де отримав підготовку за напрямом “сапер”. Після цього був направлений на Покровський напрямок.
9 жовтня 2024 року родина отримала сповіщення, що Віталій зник безвісти. Згодом стало відомо, що він загинув 27 вересня 2024 року в Покровському районі Донецької області.
