Чоловіка моєї подруги хоронили разом із 5-ма побратимами
Сьогодні у Києві проводжають в останню дорогу п’ятьох молодих Героїв, які загинули разом, серед яких 25-річний МИКИТА ОХРІМЕНКО, чоловік подруги моєї доньки…як мама, як жінка, як просто людина, я не можу описати біль та скорботу від такого горя… Молоді хлопці віддають життя за нас з вами…за наші ранки, ночі та дні, за наше будення і за наше майбутнє…пам’ятати це потрібно завжди! Гине молодь, яка могла б жити, працювати, народжувати, творити добро і нести світло в наш непростий світ… Микита був саме таким…молодий патріот, з жагою до навчання та розвитку, з багажем знань історії, літератури, всебічно розвинений юнак, який приїхав з Польщі на початку війни і не зміг стояти осторонь нашої боротьби…він пішов на війну, бо не міг вчинити інакше…Бо хотів бачити Україну вільною!
Він віддав за це найдорожче- життя! Пам’ятаймо про наших хлопців, мужніх та нескорених, завжди!
Вічна, світла пам’ять тобі, Микито, та твоїм побратимам!
Царство небесне!
Ти стаєш в стрій тих Янголів, які оберігатимуть нас тепер з небес… Низький уклін Героям !
Щирі співчуття усім родинам загиблих…
Присвята Микиті ОХРІМЕНКО.
Він не думав, що вІзьме зброю до рук,
Що ітиме із нею до бою…
Що війна, як страшний, ядовитий павук
Сонце й небо закриє собою.
Він так мріяв навчатись, пізнати нове,
Він ще тільки вирощував крила…
Шлем стискав його скроні,- пульсуючих вен
Розтікалися русла вздовж тіла.
Не малюйте героїв в своїй голові,
Наче богів, міфічних титанів…
Просто хлопчики.. діти…лежать у траві,
Віддають за Вкраїну останнє…
Всі слова замаленькі… Немає біди,
Що за силою буде страшніше…
Наші хлопці стоять тисячами в ряди
І кричить над могилами тиша…
Їхні мрії збувались, але навпаки…
Все не так у житті мало бути…
Пам’ятайте його…пам’ятайте таким…
І не смійте ніколи забути!
Алла Боровська
