Сергій Халавчук

Чорноострівська громада зустріла живим коридором захисника Сергія Халавчука. 18 вересня воїн загинув на полі бою. Сергій народився і мешкав у селі Захарівці. Закінчив Чорноострівський професійний аграрний ліцей, де отримав спеціальність кухаря. Із 2014 року брав участь в АТО. Після демобілізації повернувся до мирної праці.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову взяв до рук зброю. Він приєднався до війська 25 лютого. Службу ніс у складі 3-ї окремої танкової бригади.

35-річний молодший сержант Сергій Халавчук загинув у стрілецькому бою, коли з побратимами блокував спробу ворога прорвати рубіж оборони на Харківщині.

Анатолій Ярута

У Хмельницькому попрощалися з матросом Анатолієм Ярутою, який загинув 17 лютого 2025 року на Донеччині.

Анатолій Ярута народився 16 листопада 1990 року. У мирному житті він тривалий час працював на заводі «Новатор».

Після мобілізації захисник служив матросом у 35-ій окремій бригаді морської піхоти.

Герою навіки залишиться 34.

Олександр Швець

Мешканці Ярмолинецької громади провели в останню земну дорогу матроса Олександра Швеця, який загинув 15 вересня 2025 року на Покровському напрямку.

Олександр народився у селі Круті Броди. Згодом із родиною переїхав жити на Луганщину. Здобув спеціальність водія–механіка, служив в армії. А по її завершенні Олександр приїхав на Поділля. Жив у рідному селі з бабусею і дідусем. Працював трактористом.

У лютому 2022 року Олександр разом з дружиною Тетяною поїхали за кордон, а потім повернулися, чоловік пішов до війська…

Дмитро Поліщук

Кам’янець-Подільський попрощався з молодшим сержантом Дмитром Поліщуком. Дмитро народився 30 січня 1978 року в Луцьку.

Воїн працював на цементному заводі, був зварником металопластикових конструкцій. Згодом став майстром із євроремонтів. Часто їздив на заробітки за кордон.

28 березня 2023 р. Герой долучився до лав захисників за мобілізацією. Був командиром бойової машини механізованого відділення в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Дмитро Степанович 5 листопада 2024 року поблизу с. Катеринівка Покровського району Донецької області.

Весь цей час вважався зниклим безвісти. Був ідентифікований за тестом ДНК.

Іван Галицький

До Хмельницького після місяців невідомості «на щиті» повернувся Герой Іван Галицький. Він загинув у Волноваському районі 19 березня 2025 року. Особу воїна вдалось встановити з допомогою ДНК-експертизи.

Від початку повномасштабного вторгнення Іван Галицький займався волонтерською справою. Навесні 2024 року став частиною війська. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Івану Галицькому назавжди залишилось 32.

Андрій Малінковський

Мешканці Хмельницького провели у засвіти захисника Андрія Малінковського.

Народився Андрій Малінковський 22 травня 1979 року в Хмельницькому. У цивільному житті чоловік працював різноробочим. У березні 2023 року його мобілізували до війська.

Захисник служив у лавах 112-ої окремої бригади Сил територіальної оборони.

Захисник боронив країну на Донецькому та Харківському напрямках. 18 вересня 2025 року життя Андрія Малінковського обірвалося… Йому навіки залишиться 46.

Михайло Поплавський

У Ярмолинецькій громаді прощалися із 33-річним захисником Михайлом Поплавським. Михайло народився 18 листопада 1991 року у селищі Ярмолинці. Професію будівельника опановував у місцевому професійному ліцеї. На захист України воїн став наприкінці 2024 року. Після проходження спеціальних навчань служив у складі спеціалізованого штурмового батальйону «Шквал».

Загинув Герой 16 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рубіжне на Покровському напрямку.           Василь Затюряхін

У Кам’янець-Подільській громаді попрощалися із захисником Василем Затюряхіним. Герой народився 7 вересня 1992 року у селі Рогізна.

У Василя був позивний «Купол». Він воював на найскладніших ділянках фронту, ніс службу в окремому штурмовому полку. 32-річний захисник вважався зниклим безвісти.

Воїн загинув 24 лютого 2025 року, а його особу вдалося встановити лише за результатами ДНК-експертизи.

Сергій Пігунов

У Городоцькій громаді провели в останню путь свого захисника Сергія Пігунова. Воїн народився й виріс у селі Велика Яромирка. У травні 2022 року чоловік доєднався до лав Збройних сил України. Його життя обірвалося 14 вересня цього року на Донецькому напрямку.

Максим Чорногод

У Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із Максимом Чорногодом, який помер 12 вересня 2025 року від поранень, отриманих під час бойових дій.

Максим народився 15.02.1983 року.

Воїна поховали на сільському кладовищі в селі Красносілка.

Владислав Стецюк

«На щиті» додому повертається загиблий у бою на Запоріжжі капітан із Хмельниччини Владислав Стецюк, 19.11.1994 року народження.

Владислав Стецюк, житель села Богданівці, загинув 30 грудня 2023 року. Йому назавжди залишиться 29 років.

Вадим Здибель

У Хмельницькій громаді попрощалися з 27-річним військовим Вадимом Здибелем із с.Шаровечка.

Вадим Здибель загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Микола Антонів

Улашанівська територіальна громада Шепетівського району повідомила про втрату: 21 вересня 2025 року перестало битися серце захисника, солдата Миколи Антонова. Він був жителем села Жуків.

Юрій Празник

у Старокостянтинівській громаді попрощалися із захисником України Юрієм Празником. Чоловік боронив Україну, служив старшим солдатом. Він народився 12 вересня 1988 року. Загинув Юрій 2 червня 2025 року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Зелений Кут Волноваського району Донецької області. Військовому було 36…

Руслан Соколов

Шепетівська міська рада повідомила скорботну звістку: захисник Руслан Соколов повертається “на щиті”.

Він народився 19 грудня 1968 року. Служив головним сержантом. Був навідником 30-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону. Боронив Україну з серпня 2022 року.

Загинув Руслан Соколов 13 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання. Це сталось на Покровському напрямку Донецької області.

Андрій Гончарук

У Хмельницькому відбулася заупокійна служба за Андрієм Гончаруком. Військовий понад два роки вважався зниклим безвісти після боїв у Бахмуті. Він пішов на бойове завдання і більше не повернувся.

Андрій Гончарук понад 15 років працював вчителем географії у гімназії №29.  Крім роботи в школі, чоловік підробляв таксистом.

Андрій добровільно пішов захищати Україну ще у 2014 році, брав участь в АТО та ООС. Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, він знову взяв зброю до рук і служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді.

Андрій Гончарук зник безвісти у Бахмуті навесні 2023-го. І лише через два роки — 4 березня цього року — суд визнав його загиблим. Тіло військового досі не повернули додому.

Рідні поховали особисті речі чоловіка у колумбарній стіні на Алеї слави у Раковому.

У Андрія Гончарука залишилися син, дружина.  Герою було 55 років…

Володимир Підручний

Деражнянська міська рада повідомила про загибель земляка –  Володимира Підручного, життя якого забрала війна.

Солдат прийняв свій останній бій 30 січня 2024 року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Більше року Володимир Іванович вважався зниклим безвісти.

Мирослав Ремішевський

У Новодунаєвецькій громаді на Хмельниччині попрощалися із 23-річним військовослужбовцем Мирославом Ремішевським, який загинув 19 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Мирослав Ремішевський, житель села Лошківці, добровільно вступив до лав ЗСУ.

Військовий загинув поблизу населеного пункту Дорожнє Покровського району Донецької області.

Віталій Жила

У Шепетівці попрощалися із полеглим у бою сержантом Жилою Віталієм Анатолійовичем, водієм 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону.

Захисник народився 17 жовтня 1988 року в селі Синютки Білогірського району Хмельницької області.

У 2007 році Віталій відслужив строкову службу в навчальному центрі «Десна». Повернувшись додому, з 2008 року працював у вагонному депо станції “Шепетівка” слюсарем із ремонту рухомого складу.

У лютому 2022 року Віталій, не вагаючись, став до лав захисників у складі 224-го автомобільного батальйону на Запорізькому напрямку. У 2023 році пройшов підготовку у Великій Британії, згодом повернувся на передову. У січні 2025 року був переведений до 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила на посаду водія. Брав участь у боях поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині. За роки служби Віталій був відзначений численними нагородами та грамотами. Серед них — медалі «За зразковість у військовій службі», «Ветеран війни» та «Учасник бойових дій».

Востаннє Віталій вийшов на зв’язок із рідними 19 липня 2025 року. Того дня, коли разом із побратимами виходили з завдання, їх накрив ворожий обстріл. Від 20 липня Віталія вважали зниклим безвісти.

20 липня 2025 року, внаслідок влучання ворожих FPV дронів на вогневій позиції у Донецькій області, захисник загинув.