Цими днями відвідала Вінницьку обласну філармонію — і отримала справжнє задоволення від класичної музики. Бо що може бути кращим, ніж живе звучання оркестру, коли кожна нота проходить крізь тебе?

На сцені виступав камерний оркестр «Арката» під керівництвом Георгія Куркова — заслуженого діяча мистецтв України. І саме в цій злагодженій гармонії народжувалося диво.

Особливо мене вразило соло 11-річної піаністки Соломії Петрик, лауреатки гран-прі в Італії. Вона виконувала свою партію на старовинному роялі Steinway & Sons, якому вже понад сто років.

І ось — крихітна, тендітна дівчинка вже за інструментом. Її пальці торкаються клавіш, а навколо розгортається повноцінне симфонічне звучання — весь оркестр «Арката» акомпанує її грі. Це було щось поза межами віку, часу й місця.

Мене вразило все: ідеальний звук, бездоганна організація концерту, злагодженість кожного моменту. Це було не нудно, не формально — це було живо, щиро, з душею.

Закриваючи очі, я бачила бали Людовіка XIV, відчувала прощання Сиґуна, бачила, як мистецтво оживає просто в залі. Цей вечір став нагадуванням, що музика — це не просто звуки. Це – дотик до вічності. Це – ліки для людської душі.

Олена Жучинська