Сакральна мова зрілої душі:
Така проста та мудра, лаконічна.
Для когось це немислимо, незвично.
Вона безцінна…в ній нема маржі…
Нема у ній своїх підводних течій,
Спокійна, чиста та глибока гладь…
Як рукописи, фрази не горять,
А гріють, як обійми ніжні плечі.
Що голосно кричить, воно пусте…
На кожне слово є свої причини.
А той, хто тараторить без зупину,
Лише сміття по світу розмете…
Не вір словам, що ллються, мов вода,
Вона стає туманом дуже легко.
Буває вірним своїй парі лебідь,
З людьми, на жаль, лише одна біда…
Ти там, де тихо, затишок знайди.
Не виглядай з пустелі каравани…
Із часом заживуть найглибші рани,
Зігріє лиш молитва в холоди.
Та тільки ти нічого не проси…
Будь тим, хто сам подасть в хвилину скрути.
Багаті є, але в душі – банкрути.
А бідні є щасливі від роси…
