Народився 26 вересня 1990 року в населеному пункті Заболоть Бердичівського району Житомирської області.

Навчався у місцевій школі. Вже тут його захопленням став бокс, тут опановував навики рукопашного бою.

Далі було навчання в Академії внутрішніх справ МВС України.

Зі стін Академії вийшов “офіцером військового управління тактичного рівня.” “Професіонал своєї справи, постійно самовдосконалювався і додавав натхнення іншим. Контролював і приймав сам участь у підготовці і проведенні занять з фізичної і тактичної підготовки. Людина слова. Був не тільки офіцером, – бойовим офіцером, професіоналом,”- так про нього говорять побратими.

Ще з 2014 року став на захист країни. Пройшов бойовий шлях від командира взводу до командира окремого загону ЦСП “ОМЕГА”.

Андрій Васильович дуже любив свою сім’ю.У вільний час  віддавався їй повністю. Якщо видавався повноцінний відпочинок- то це були тільки Карпати, які приносили йому натхнення та задоволення.

З першого дня повномасштабної  війни приймав виважені рішення для свого підрозділу: евакуював з місця дислокації особовий склад і зброю, а через деякий час – туди було завдано ракетного удару.

Організував охорону міжнародного аеропорту “Жуляни”, щоб не допустити висадки ворожого десанту. Далі полковник Приймаченко виконував бойові завдання зі своїм підрозділом, обороняючи населені пункти на Київщині, потім був Ізюмський напрямок на Харківщині. Командир працював у промисловій зоні Сєвєродонецька –  його група останньою виходила із майже оточеного міста на Луганщині. Успішно планував штурмові операції на Авдіївському напрямку.

Позивний Архангел» загинув 12 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Вугледарському напрямку від артилерійського обстрілу ворога.

Поховали воїна на Алеї Героїв Лісового цвинтаря в Києві.

В Андрія залишились батьки, брат, дружина, донька і син

Найкращі. Найвмотивованіші. Світлі.

Були  янголами на землі і стали на небі.

Не забуваймо.

Людмила Оніщук