Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Кривим.
Вінничанин добровольцем став до війська в лютому 2023 року. Служив у 159-ій окремій механізованій бригаді, був головним сержантом розвідувального взводу. Загинув 6 жовтня поблизу села Волохівка Харківської області. Йому було 44 роки.
Народився 21 червня 1981 року. Після школи здобув фах будівельника-плиточника, працював у КП «Комбінат комунальних підприємств», згодом — у Києві, керував автомийкою. Був оптимістом, веселим, щирим, любив життя та вірив у свої мрії.
У нього залишились донька Анастасія, батьки, сестра й племінники.
Вінниця провела у вічність Героя України Дениса Загоруя.
Воїн за життя був удостоєний найвищого державного звання «Герой України» із врученням ордена «Золота Зірка».
Із 2014 року воював добровольцем у складі спецпідрозділу особливого призначення батальйону поліції «Вінниця», був і серед тих, хто зустрів Велику війну на військових позиціях. На його рахунку безліч успішно виконаних завдань на фронті. Нагороджений «За мужність» III ступеня та орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Загинув воїн цьогоріч у вересні на Донеччині у віці 33 років.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Віталієм Камінським.
Чоловік долучився до війська у 2022 році, служив у Повітряних силах ЗСУ, згодом був переведений до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на Курщині.
Віталій Анатолійович народився 10 березня 1982 року у Тульчині, де навчався у місцевій школі. Згодом переїхав до Вінниці, вступив до Вінницького національного технічного університету. Здобув фах інженера газопостачальних мереж. Працював у Подільському проєктному інституті, останні роки перед повномасштабним вторгненням – на кондитерській фабриці.
На початку повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, чоловік долучився до війська. Служив у Повітряних силах ЗСУ, згодом був переведений до 95 окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на Курщині.
Довгий час Віталій Анатолійович вважався безвісти зниклим. Згодом стало відомо про його загибель. Сталося це 21 лютого 2025 року під час мінометного обстрілу поблизу села Нікольське Суджанського району.
Вдома на Віталія чекала родина: батьки, дружина та двоє дітей.
У Вінниці попрощалися із захисником Анатолієм Козянчуком на псевдо Фотограф.
Він служив у 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Був матросом, оператором БпЛА, воював на Покровському напрямку. Загинув 2 жовтня біля Покровська.
Народився Анатолій 18 лютого 1990 року у Рівному, здобув освіту в Рівненському інституті слов’янознавства. Працював фотографом, пізніше — у сфері зоотоварів. Одружився під час служби, разом із дружиною Мариною мріяв після перемоги оселитися у Вінниці. Нагороджений відзнакою міністра оборони України «Хрест Військово-Морських сил».
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Павлом Резидентом.
Він став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка як стрілець із позивним «Grinch». Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. 18 місяців вважався зниклим безвісти, доки ДНК-тест не підтвердив загибель 23 березня поблизу села Авдіївське Покровського району. Йому було 28 років.
Народився 21 липня 1995 року у Вінниці. Навчався у ліцеї №30, згодом – у Кам’янець-Подільському ліцеї з військово-фізичною підготовкою, а згодом здобув ступені бакалавра та магістра у Вінницькому національному аграрному університеті. Проходив строкову службу у Нацгвардії, працював на фабриці «Рошен».
Жителі Немирівської громади попрощалися із захисником Віталієм Дзяманом.
6 жовтня 2025 року, під час виконання службових обов’язків поблизу населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, загинув житель села Сподахи — Дзяман Віталій Валерійович, 11 липня 1976 року народження.
Немирівська громада попрощалася зі своїм земляком – воїном-захисником Василем Писаренком.
24 вересня 2025 року, вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, в районі населеного пункту с. Костянтинівка Краматорського району Донецької області загинув житель села Гунька – Писаренко Василь Григорович, 29.12.1970 р.н.
У с. Гопчиця Погребищенської громади попрощалися з воїном Володимиром Двірським, який загинув 11 серпня 2024 року під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, в районі міста Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Володимир Миколайович народився 2 грудня 1973 року на Київщині в селі Ніжиловичі Макарівського району. Після закінчення місцевої школи вступив до школи міліції в м. Києві. Після закінчення навчання працював за фахом.
У 2006 році Володимир разом із сім’єю переїхали в село Гопчиця.
Із 2015 по 2016 рік брав участь в Антитерористичній операції в Донецькій області. Із 26 лютого 2024 року був призваний до лав Збройних сил України.
Із 11 серпня 2024 року захисник вважався безвісти зниклим. Лише 7 жовтня 2025 року прийшло сповіщення про загибель Героя.
Жителі Погребищенської громади зустріли «на щиті» старшого механіка – водія механізованої роти механізованого батальйону, солдата Безкоровайного Володимира Васильовича, 02.10.1981 р.н., жителя с. Ліщинці.
Він загинув 6 жовтня 2025 року, будучи вірним військовій присязі українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області.
Гайсинська громада після тривалих пошуків та експертиз отримала офіційне підтвердження про загибель жителя села Ярмолинці – Дудніченка Олега Вікторовича, 1989 року народження, який боронив українську землю від російського окупанта.
7 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку, в районі населеного пункту Новопрокопівка Пологівського району, під час виконання бойового завдання, наш земляк загинув смертю Героя під час артилерійського обстрілу противника.
Солдат, механік – водій бойової машини танкового взводу танкової роти танкового батальйону 116 ОМБр, захищав Україну з грудня 2022 року.
Тривалий час вважався зниклим безвісти.
У Семирічці поховали Героя Сергія Совенка.
Гайсинська громада та Семиріцький старостинський округ «на щиті» зустріли свого земляка, уродженця села Семирічка, захисника України – Сергія Васильовича Совенка.
Народився Сергій Васильович 12 жовтня 1988 року у селі Семирічка. Вчився у Рахнівській сільській школі, згодом у Немирівському училищі та здобув спеціальність кухаря. Працював за спеціальністю на хлібзаводі, потім на птахофабриці у Ладижині.
У листопаді 2023 року Сергій був мобілізований. Службу проходив солдатом, кухарем господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону 22-ї окремої механізованої бригади.
У кінці березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку перестав виходити на зв’язок. Вважався зниклим безвісти.
Після заходів репатріації, згідно з експертизою ДНК, було встановлено особу Сергія Васильовича Совенка та офіційно підтверджено його загибель, яка відбулась 5 квітня 2024 року неподалік від населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Під час проходження військової служби був нагороджений медалями учасника бойових дій та за звільнення Кліщіївки.
Барська громада зустріла «на щиті» захисника Надимського В’ячеслава Миколайовича, 1987 р.н., жителя с. Балки.
Після мобілізації у лави Збройних сил України В’ячеслав став на захист рідної держави у складі військової частини А4712, служив водієм-електриком роти зв’язку 118 окремої бригади, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту.
У вересні 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, зв’язок із В’ячеславом обірвався. Тривалий час його вважали зниклим безвісти. Лише тепер підтвердився факт загибелі мужнього воїна.
Шаргородська територіальна громада провела в останню земну дорогу земляка-Героя Мартинюка Василя Миколайовича з м.Шаргород.
Василь Миколайович народився 25.12.1977 року в селі Слобода-Шаргородська. Навчався у місцевій школі.
У січні 2023 року Василь Миколайович вступив до лав ЗСУ. Солдат виконував обов’язки сапера інженерно-саперного відділення механізованого батальйону. Більше року він віддано та відповідально ніс військову службу в різних точках фронту. У квітні 2024 року за станом здоров’я воїна було демобілізовано. Далі місяці лікування і боротьби. Та, на жаль, підступна хвороба не відпустила. 5 жовтня Василь Мартинюк помер у лікарні.
Сумна звістка надійшла до Могилів-Подільської громади.
10 жовтня 2025 року, під час виконання службових обовʼязків із захисту Батьківщини в Дніпропетровській області, зупинилось серце жителя села Суботівка, командира відділення автомобільного взводу, молодшого сержанта – Погонця Сергія Анатолійовича, 1976 року народження.
У Козятинській громаді День жалоби за загиблим воїном – Корольчуком Олександром Валерійовичем, 1992 р.н.
Він загинув у бою за нашу волю та незалежність.
Похований Корольчук Олександр Валерійович на кладовищі в с.Кордишівка.
Сумна звістка для Калинівської громади: загинув військовослужбовець Андрій Лихогляд.
Андрій Іванович народився 14 листопада 1979 року в селі Сальник. Навчався у Калинівській загальноосвітній школі №3, згодом — у Калинівському технологічному технікумі, де здобув фах механіка. У 2009 році закінчив Хмельницький університет, отримавши спеціальність менеджера-економіста.
Після проходження строкової служби Андрій Лихогляд вирішив присвятити своє життя військовій справі. Віддано служив Батьківщині, останнім часом — в Одеській області.
8 жовтня 2025 року життя Лихогляда Андрія Івановича обірвалось під час виконання службових обов’язків.
Сумна звістка для Калинівської громади – підтверджено загибель Героя України Володимира Міняйла.
7 жовтня 2025 року Калинівську громаду сколихнула ще одна сумна звістка — підтверджено загибель захисника України Міняйла Володимира Івановича. Після тривалих пошуків і очікування результати експертизи засвідчили, що тіло Героя, який вважався зниклим безвісти з 14 лютого 2024 року, ідентифіковано.
Володимир загинув у районі міста Авдіївка Донецької області, виконуючи бойове завдання.
Володимир Міняйло народився 8 січня 1982 року в місті Калинівка. Навчався у Калинівській ЗОШ №3, згодом у ПТУ села Нова Гребля, де здобув фах будівельника й тракториста. Працював за професією, був працьовитим і щирим чоловіком.
20 квітня 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України, служив у званні старшого солдата, гідно захищаючи рідну землю.
У Володимира залишилися мати, брат і син.
Калинівська громада втратила ще одного захисника України — Ярослава Ракушняка.
7 жовтня 2025 року у лікарні міста Києва зупинилося серце захисника України —Ратушняка Ярослава Олеговича. Боєць отримав поранення під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Ярослав Ратушняк народився 18 грудня 2000 року. Навчався у Дружелюбівській школі, згодом здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. У липні 2020 року Ярослав був призваний на строкову службу, а вже у 2022 році долучився до захисту Батьківщини у складі 14 бригади Національної гвардії України, де з гідністю виконував свій військовий обов’язок, боронячи рідну землю від ворога.
У Героя залишилися мати, батько та брат.
Сумна звістка для Павлівки: помер захисник України Сергій Тригобчук.
6 жовтня 2025 року, після тривалої боротьби з важкою хворобою, не залишаючи лав Збройних сил України, відійшов у вічність старший солдат Сергій Степанович Тригобчук, 1971 року народження.
Сергій Тригобчук став на захист Батьківщини ще у 2021 році й протягом чотирьох років вірно служив українському народові, боронячи нашу землю від російської агресії. Попри важке випробування — втрату єдиного сина у 2023 році — він продовжив виконувати свій військовий обов’язок.
Небесне військо поповнив ще один герой із Уланівської громади.
Під час виконання завдань пов’язаних з захистом Вітчизни, 14 червня 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області загинув КОВАЛЬЧУК Володимир Сергійович, 13.02.1979 р.н., житель села Пагурці, який попередньо вважався безвісти зниклим.
Бершадська громада отримала трагічну звістку: у боротьбі за свободу та незалежність України загинув житель села Велика Киріївка, 19-річний солдат – БУЛГАК Віктор Володимирович.
Віктор проходив військову службу за контрактом у складі десантно-штурмових військ. Із лютого 2023 року він мужньо виконував бойові завдання на передовій.
7 березня 2023 року, під час виконання бойового завдання в районі міста Мар’їнка Донецької області, наш захисник загинув.
У Бершадську громаду надійшла ще одна сумна звістка.
Під час виконання бойового завдання загинув СУРЖАК Микола Федорович, житель села Сумівка.
Микола Федорович був призваний до лав Збройних сил України 16 березня 2022 року. 22 жовтня 2023 року, під час штурмових дій противника, які супроводжувалися щільними артилерійськими обстрілами в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, він віддав своє життя за Батьківщину.
Майже рік його доля залишалася невідомою – Миколу вважали зниклим безвісти. На жаль, підтвердження про загибель земляка надійшло лише тепер.
У Хмільницьку громаду повернулися «на щиті» герої:
КАРПОВ Олександр Юрійович, 19.03.1987 р.н., сержант, хмільничанин, який загинув 07.10.2025 р. під час виконання бойового завдання біля н.п. Яблунівка Краматорського району Донецької області.
Військовослужбовця поховали на Митницькому кладовищі в м.Хмільник.
ПОНОМАРЬОВ Микола Олександрович, 01.01.1974 р.н., головний сержант, хмільничанин, який загинув 8 червня 2024 року біля населеного пункту Красногорівка Донецької області під час виконання обов’язків, пов’язаних із захистом Вітчизни (вважався зниклим безвісти).
Військовослужбовця поховали на Соколівському кладовищі в м.Хмільник.
ДУДНИК Олег Іванович, 28.08.1970 р.н., молодший сержант, с. Соколова, який загинув 26.11.2023 р. під час бойових дій у н.п. Степове Покровського району Донецької області (вважався зниклим безвісти).
ПАЛАМАРЧУК Віктор Володимирович, 03.09.1971 р.н., солдат, с. Філіопіль, який загинув 28.12.2024 р. в бою за Україну біля н.п. Петропавлівка Волноваського району Донецької області (вважався зниклим безвісти).
Жителі громади траурною ходою провели в останню земну дорогу відважного воїна, вірного сина України – Петріва Олексія Романовича (30.03.1972 р.н.) – солдата, військовослужбовця військової частина А 2573, який помер у лікарні м. Києва 2 жовтня 2025 року внаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Камʼянка Купʼянського району Харківської області.
Тростянецька громада в жалобі: загинув захисник Андрій Далекий
Майже рік родина, друзі та громада чекали на звістку про долю нашого земляка, відважного захисника — Андрія Олеговича Далекого з села Четвертинівка.
На превеликий жаль, справдилися найгірші побоювання…
27 листопада 2024 року, мужньо виконуючи бойове завдання, матрос Андрій Далекий, водій взводу технічної розвідки батальйону логістики військової частини А0216, загинув поблизу н.п. Сонцівка Донецької області.
Андрій народився 28 серпня 1984 року в селі Четвертинівка. Закінчив місцеву школу. Здобув освіту у Тульчинському технікумі ветеринарної медицини, а згодом — в Одеському ветеринарному університеті. Працював ветеринарним лікарем.
У березні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти ВМС ЗСУ на посаді водія взводу технічної розвідки батальйону логістики. Виконував бойові завдання на Донецькому, Херсонському, Луганському та Покровському напрямках.
Наприкінці листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сонцівка Донецької області зв’язок із Андрієм обірвався.
Майже рік рідні, друзі, односельці та вся громада чекали на його повернення, жили надією і вірою. Та, на жаль, стало відомо, що 27 листопада 2024 року Андрій Далекий загинув, мужньо виконуючи бойове завдання.
Северинівська громада попрощалася із захисником України, ветераном війни — Віталієм Романюком.
Віталій Степанович народився 6 грудня 1969 року в селі Летківка. Після закінчення Летківської середньої школи навчався у Верхівському сільськогосподарському технікумі. Одружився, виховував двох дітей.
Працював у господарстві АКПП «Перемога», займався підприємницькою діяльністю.
З початком повномасштабного вторгнення він був одним із тих, хто першими став на захист рідної землі від ненависного ворога. Старший сержант Віталій Романюк проходив службу у військовій частині А7334, у складі 168-го батальйону роти вогневої підтримки 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Виконував бойові завдання на найскладніших напрямках — Покровському, Куп’янському, Слов’янському, Донецькому, а також брав участь в обороні Чорнобильської АЕС.
Під час бойових дій отримав чотири контузії та два осколкові поранення. Після тривалого лікування внаслідок поранень розвинулася важка хвороба, яка забрала життя мужнього воїна.
9 жовтня 2025 року Віталій Романюк помер.
Поховання оборонця відбулося на Северинівському кладовищі.
Страшна війна забрала ще одне життя мешканця Северинівської громади.
Стало відомо про трагічну загибель захисника України Тарасенка Руслана Станіславовича, 1991 року народження, жителя села Маньківці.
Він загинув 20 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Райгородська громада зустріла загиблого Героя – Левандовського Романа Васильовича, 5.03.2002 року народження та провела його в останню путь.
Він загинув 10 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання.
Трагічне сповіщення надійшло у Піщанську громаду.
Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зоря Покровського району Донецької області обірвалось життя Пашевського Миколи Андрійовича, 05 січня 1998 року народження.
Призваний на військову службу третім відділом Тульчинського РТЦК та СП, солдат Пашевський Микола Андрійович служив номером обслуги гранатометного взводу механізованого батальйону.
На превеликий жаль, справдилися найгірші побоювання…
Ананський Георгій Миколайович, 08 листопада 1990 року народження, житель села Миролюбівка, поповнив легіони Небесного війська.
Призваний на військову службу по мобілізації третім відділом Тульчинського РТЦК та СП у 2023 році, солдат Ананський Георгій Миколайович служив командиром 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.
26 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області наш земляк прийняв свій останній бій.
На фронті загинув журналіст вінницького видання Богдан Будай.
Богдан родом із Кривого Рогу, але тривалий час жив і працював у Вінниці, де займався журналістикою. Колеги згадують його як професійного, відповідального та доброзичливого — людину, яка завжди вміла знайти спільну мову з людьми й не боялася складних тем.
Богдан Будай став на захист України у вересні 2023 року, служив у 144 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ, де виконував обов’язки офіцера відділення комунікацій, а згодом — офіцера групи цивільно-військового співробітництва.
Попри відсутність військової освіти, він швидко опанував нову справу, пройшов підготовку та здобув офіцерське звання. 26 вересня 2025 року Богдан загинув під час виконання службових обов’язків.
Поховали захисника у Кривому Розі на Дніпропетровщині. За даними Інституту масової інформації, він став 113 медійником, який віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії.
