Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Володимиром Ільченком.
Життя військовослужбовця, який вважався зниклим безвісти, обірвалося 1 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Сонцівка Покровського району Донецької області.
Народився Володимир Ільченко 28 листопада 1983 року у Вінниці. Після навчання у школі №20 та Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 працював у рекламній сфері. Разом із дружиною виховував двох синів.
Служив у 37-му окремому полку зв’язку, згодом — у 35-й окремій бригаді морської піхоти. Брав участь у боях на Покровському напрямку.
Вінниця провела у вічність захисника Владислава Костюка.
Він був командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 37-ї бригади морської піхоти. Загинув 12 жовтня на Дніпропетровщині. Воїну навіки 27.
Владислав Костюк народився 12 січня 1998 року у Вінниці. Після закінчення ліцею №29 навчався у ДНЗ “Центр професійно-технічної освіти №1”, у професійно-технічному училищі №14 у Вороновиці, де опанував професію електрика. Владислав працював у сфері гостинності Вінниці, а останніми роками – у Закарпатській області.
Владислав пішов захищати Україну торік, мав псевдо Шева. Воював у складі 37 бригади морської піхоти. Після успішного завершення двох курсів військового вишколу за міжнародною програмою він очолив відділення безпілотних авіаційних комплексів та був командиром взводу БпЛА батальйону.
Загинув 27-річний оборонець 12 жовтня поблизу села Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Вінниця провела у вічність захисника Сергія Матяша.
Він був штаб-сержантом розвідбату 1-ї окремої бригади ім. Івана Богуна, учасник АТО/ООС. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, йому був 31 рік.
Сергій Матяш народився 1 грудня 1992 року у селі Мізяківські Хутори Вінницького району. Після школи вивчився у Вінниці на техніка-механіка. У 2018 році успішно закінчив Національну академію Національної гвардії України.
Із дружиною виховував двох діток, чекав на поповнення.
Сергій долучився до війська у 2013 році, уклав контракт на службу з Національною гвардією України. Із 2014 по 2018 брав участь у бойових діях в АТО/ООС. Його військовий шлях пролягав від Маріуполя до Бахмута.
З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік добровольцем повернувся на фронт знову. Воював у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Був штаб-сержантом, головним сержантом розвідувального батальйону.
За сміливість та самовідданість, проявлені в боях, нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”, а також медаллю “За оборону рідного краю”, нагрудним знаком “Патріот Вітчизни”, бригадною відзнакою.
Загинув 31-річний Сергій Матяш 2 серпня 2024 під час виконання бойового завдання у лавах 100-ї окремої механізованої бригади поблизу міста Залізне Бахмутського району Донецької області. 3 жовтня 2024 року у захисника народився син.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Гетце.
Він з перших днів повномасштабного вторгнення прагнув стати на захист країни. Попри відмови через вік і стан здоров’я, у березні 2022 року він вступив до лав 4-ї окремої танкової бригади ЗСУ. Служив бусолістом із позивним «Професор», координував дії артилерії. Виконував бойові завдання поблизу Гуляйполя, Сіверськодонецька, Часового Яру, Костянтинівки.
Загинув 2 серпня біля міста Дружківка Краматорського району Донецької області. Йому було 57 років.
Народився Ігор Гетце 14 червня 1968 року на Кіровоградщині, згодом родина переїхала до Вінниці. Після школи служив в армії, працював на Півночі, займався бізнесом, згодом реалізував себе в IT-сфері. Був турботливим чоловіком і батьком, цінував сім’ю, мав гострий розум і добре серце.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Печенем.
Олександр Печень служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді на Покровському напрямку. Загинув під час виконання бойового завдання 8 жовтня. Воїну навічно залишилося 40 років.
Народився 19 грудня 1984 року у Вінниці. Закінчив школу №27 та Вінницький політехнічний технікум. Працював на будівництві, відзначався відповідальністю та сумлінністю. Рідні та близькі згадують його як добру, щиру та чуйну людину, надійну опору для сім’ї, люблячого сина, брата й дядька, який надихав своїм прикладом.
Липовецька громада зустріла героя Андрія Бондара «на щиті».
Бондар Андрій Васильович народився 29 вересня 1977 року. По закінченні 9 класів Липовецької ЗОШ 1-3 ст. №1, вступив на навчання до Іллінецького аграрного технікуму, згодом продовжив навчання у Вінницькому сільськогосподарському інституті, де здобув професію зооінженера. У 2001 році вступив до Тернопільського університету за спеціальністю “економіка”.
Працював менеджером на “Кондитер-С” та магазину будівельних матеріалів “Екодім” м. Вінниці.
З квітня 2022 року навчався у навчальному центрі в Старичах, оволодів спеціальністю зв’язківця. Проходив військову службу у ремонтному полку, окремому взводі зв’язку батальйону РАУ, зв’язківцем. Навчився керувати роботизованими дронами.
У листопаді 2024 року був переведений в окремий стрілецький батальйон гранатометником окремого мінометного взводу. Брав участь у бойових діях під Суджею.
У січні 2025 року в складі 21-ї бригади повернувся до Сум, у склад батальйону безпілотних систем, механіком.
12 жовтня солдат Андрій Бондар, механік 1-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-ї роти ударних безпілотних систем, загинув у районі н.п. Велика Рибиця Миропільської сільської територіальної громади при виконанні службових обов’язків щодо захисту Батьківщини.
Вороновицька громада втратила захисника України – сержанта Миколу Сірка, 1974 року народження, уродженця с. Михайлівка.
Микола Іванович закінчив Михайлівську ЗОШ, а згодом – Вінницький державний будівельний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу в армію. Пройшовши військову службу, пішов навчатися у школу міліції. Працював за призначенням поліцейським, а після 25 років вислуги пішов на заслужену пенсію.
28.05.2024 року став на захист України. Був призваний у 46-ту бригаду стрільцем-снайпером 1-го аеромобільного відділення, 3-го аеромобільного взводу, 3-ї аеромобільної роти, 1-го аеромобільного батальйону в/ч А4350.
27.07.2024 року сержант Сірко Микола Іванович виконував бойове завдання у складі підрозділу на тимчасово не підконтрольній території України, в р-ні населеного пункту Максимільянівка Донецької області. Під час артилерійського обстрілу з сержантом було втрачено звʼязок. У той день Герой Микола Сірко не повернувся до підрозділу у звʼязку з отриманням бойових ушкоджень за особливих обставин під час захисту Батьківщини.
Бубнівський старостинський округ сповістив про загибель захисника, відважного бійця 110 бригади Миколи Вікторовича Іванченка, 1995 року народження.
Солдат М.Іванченко зустрів свій останній бій 8 жовтня 2025 року поблизу н.п. Новомиколаївка Пологівського району Запорізької області.
Літинська громада віддала останню шану захиснику Філіпу Дем’янчуку.
11 жовтня 2025р., під час виконання чергового бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі н.п. Богуславка Ізюмського району Харківської області, загинув майстер взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем 1-го аеромобільного батальйону, солдат ЗСУ – Дем’янчук Філіп Миколайович, 1997 р.н.
Жителі Літинської громади попрощалися із мужнім воїном Володимиром Гудимою.
Гудима Володимир Васильович народився у 1967 р., проживав у селі Гончарівка Літинського району, навчався у Багриновецькій загальноосвітній школі.
9 березня 2022 року Володимира мобілізували до лав Збройних сил України. Він проходив службу в військовій частині А4007, де обіймав посаду радіотелефоніста мінометної батареї механізованого батальйону. З честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок. 22 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, внаслідок штурмових дій противника, поблизу н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області наш земляк загинув. Два роки Володимир Васильович вважався безвісти зниклим.
Турбівська громада отримала трагічну звістку.
13 жовтня назавжди приєднався до безсмертного Небесного війська молодий Янгол, житель Козинецького старостинського округу – Паровий Артем Сергійович.
Загинув кулеметник 3 взводу снайперів при виконанні бойових завдань у складі батальйону берегової оборони на правому березі р. Дніпро, в районі Херсонської області, внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Молодому Герою назавжди 23…
Рішенням суду встановлено факт загибелі захисника України, жителя с.Дружне – Михайла Кузьмика, який із 10 жовтня 2022 року вважався безвісти зниклим.
Народився Михайло Кузьмик 21 листопада 1995 року в селі Колодисте Черкаської області. Невдовзі мати зі старшою сестрою переїхала до с.Дружне. Тут пройшло дитинство Михайла та шкільні роки. Після закінчення школи навчався у ПТУ №21 м.Калинівки на кухаря. По закінченні навчання працював на підприємстві «Агромаш Калина».
У 2015 році юнака призвали на строкову службу, а в 2016-му він підписав контракт із військовою частиною і став на захист України від російських загарбників.
Після звільнення з армії працевлаштувався охоронцем у фермерському господарстві СВК «Надія».
Після початку повномасштабної війни Михайло Кузьмик знову узяв у руки зброю та став на захист Вітчизни. 10 жовтня ворожа куля обірвала життя двадцятишестирічного захисника. На жаль, через активні бойові дії побратими не змогли евакуювати тіло загиблого воїна, тому до рішення суду він вважався зниклим безвісти.
У Дашівській громаді попрощалися із загиблим воїном Юрієм Притулою.
17 жовтня 2025 року у селі Росоховата відбулося поховання воїна, патріота України – Притули Юрія Васильовича, 1978 року народження.
Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину Юрій Притула загинув 26 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
До цього часу Герой вважався зниклим безвісти.
Лише тепер родина отримала офіційне підтвердження смерті за результатами ДНК-експертизи.
У Дашеві відбулося поховання воїна Миколи Ніколайчика.
Микола Костянтинович народився 29 березня 2003 року в селищі Дашів у великій родині. Навчався у Дашівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи Микола працював у Києві на будівництві.
З початком повномасштабного вторгнення він повернувся додому і 31 січня 2023 року підписав контракт, ставши до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А0224 на посаді молодшого сержанта.
Під час бойових дій поблизу Мар’їнки на Донеччині отримав травму та контузію, проте, пройшовши лікування, знову повернувся на фронт. Загалом був поранений шість разів. За сумлінну службу нагороджувався подяками командування.
20 серпня 2025 року, через погіршення стану здоров’я, молодший сержант Ніколайчик Микола Костянтинович був звільнений у запас. Перебував на лікуванні. 14 жовтня 2025 року його серце зупинилося.
Сумна звістка для Бершадської громади.
Під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області загинув старший солдат Мовчан Руслан Володимирович, 23.01.1997 року народження, житель села Поташня.
Руслан служив розвідником-навідником 1-ї розвідувальної групи, був відданим воїном і справжнім сином України. З лютого цього року його вважали зниклим безвісти, але тепер офіційно підтверджено — Руслан загинув 7 лютого 2025 року, захищаючи свою державу.
Теплицька громада зустріла та провела в останню земну дорогу захисника України, жителя с. Залужжя – Сергія Цимбалюка, 13.01.1978 р.н.
Сергій Євгенович народився і проживав у селі Залужжя. У 1993 році закінчив Залузьку школу, далі продовжив навчання у Теплицькому аграрному ліцеї, де здобув фах водія. Працював різноробочим у Залузькому агроформуванні.
17 травня 2024 року Сергія мобілізували до лав ЗСУ. Проходив службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів – сапера 1-го відділення дистанційного мінування 3-го взводу дистанційного мінування роти загороджень у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Ма́ґура».
12 жовтня 2025 року під час виконання бойових завдань солдат Сергій Євгенович Цимбалюк загинув у районі населеного пункту Широке Пологівського району Запорізької області.
Теплицька та Соболівська громади у жалобі.
Захищаючи Україну, загинув уродженець села Орлівка, житель селища Теплик – Ткачук Віталій Олегович, 1985 р.н., який вважався зниклим безвісти з грудня 2023 року.
На війні загинув захисник із Мізяківських Хуторів Олександр Гунько.
Олександр народився 12 серпня 1980 року в селі Мізяківські Хутори. Навчався у місцевій школі. Після школи здобув фах тракториста. Був призваний на строкову службу. Після повернення до рідного села працював у фермерському господарстві «Коливайло» слюсарем із ремонту тракторів, а потім трактористом-комбайнером.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр став до лав Збройних сил України. Служив головним сержантом взводу у в/ч А3425 61-ї бригади 1-го механізованого батальйону, а також у 59-й бригаді (в/ч А2980, м. Гайсин). Він брав участь у запеклих боях на Миколаївському, Херсонському, Донецькому, Сумському та Харківському напрямках.
За свою відданість і мужність мав посвідчення учасника бойових дій і медаль «Ветеран війни».
6 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Амбарне Харківської області Олександр отримав важке поранення внаслідок ураження FPV-дроном. Лікарі та родина довго боролися за його життя, але 16 жовтня 2025 року серце захисника зупинилося.
Стрижавська громада отримала сумну звістку.
9 жовтня загинув старший солдат Денис Павленко із села Мізяківські Хутори.
Життя захисника обірвалося під час виконання бойового в районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області.
Денис народився у 2000 році, навчався у місцевій школі. Після закінчення школи здобув фах електрогазозварювальника у Вінницькому професійному училищі №4. Відслужив строкову службу.
У перший день повномасштабного вторгнення Денис, як резервіст, о 8-ій ранку був у військкоматі. Згодом боронив Київ, воював на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Старший солдат Денис Павленко служив помічником гранатометника 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення в/ч 3028 оперативно-тактичного з’єднання — Першого корпусу Національної гвардії України «Азов».
Стрижавська громада втратила захисника із Дорожнього Сергія Мельника.
Народився Сергій 29 жовтня 1985 року. Навчався у Медвідській школі. Після служби у Збройних силах України здобув професію водія, працював трактористом у ТОВ «Ювіс-Плюс» та ТОВ «ЛемішівкаАгро».
У лютому 2022 року Сергій був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу як водій-заправник автомобільного відділення 1-го взводу забезпечення роти логістики військової частини А 5061.
До рідної домівки в с. Берлядка “на щиті” повернувся військовослужбовець Шевцов Сергій Григорович, 14.08.1981 р.н.
Він служив кулеметником механізованого батальйону військової частини.
Помер від травм 09.10.2025 року в селищі Пісочин Харківського району Харківської області.
У Томашпільській громаді болюча втрата.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця, жителя села Кислицьке – Фертюка Юрія Анатолійовича, 1982 року народження, який більше року вважався зниклим безвісти.
Як стало відомо, життя Героя трагічно обірвалося 13 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Уманське Покровського району Донецькій області.
Народився Юрій Анатолійович 13 травня 1982 року у селі Кислицьке. Закінчив місцеву школу, навчався у Комаргородському ПТУ, здобув фах тракториста. Після відслужив строкову військову службу, працював у місцевому сільгосппідприємстві. Згодом із сім’єю переїхав у місто Вінницю, тут Юрій працював водієм вантажних перевезень.
Із перших днів війни, у березні 2022 року, Юрій Фертюк поповнив лави ЗСУ. Служив у званні солдат водій-хімік ЗСУ. У березні 2024 року був переведений до 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ, отримав звання солдат – розвідник радіотелефоніст 2-ї розвідувальної групи спеціального призначення 10-ї роти спеціального призначення 3-го загону спеціального призначення.
Із 13 квітня минулого року воїн вважався зниклим безвісти. Після довгих місяців невідомості, завдяки ідентифікації, рідні отримали звістку про те, що Юрій Анатолійович Фертюк загинув під час виконання бойового завдання 13 квітня 2024 року в районі населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області.
Студенянська громада втратила свого земляка, жителя села Студена – Віталія Челядника.
Віталій Петрович стояв на захисті Батьківщини. За станом здоров’я був звільнений з військової служби. За плечима ветерана війни бойовий шлях, який він пройшов із гідністю, як Герой.
Село Демівка Ольгопільської громади провело в останню путь свого відважного сина – захисника України, солдата Мосенза Максима Олександровича.
Солдат військової частини А7048 Максим Мосенз героїчно загинув 24 березня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, захищаючи рідну землю.
Народився Максим 4 липня 1997 року у селі Демівка. Після закінчення місцевої школи здобув фах барбера, працював у Вінниці.
З перших днів широкомасштабного вторгнення Максим став до лав 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Віддано служив Батьківщині, а з 2023 року захищав українську землю у найгарячіших точках нашої країни.
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Понад 18 місяців рідні жили надією, вірили, чекали, молилися за його повернення. Але, на жаль, він повернувся додому «на щиті».
Сумна звістка знову сколихнула жителів Тиврівської громади.
11.01.2025 р. внаслідок штурмових дій противника в районі н.п. Загризове Ізюмського району Харківської області, загинув житель селища Тиврів, навідник аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону, штаб-сержант в/ч А4355 Фінаєв Анатолій Анатолійович, 03.12.1977 р. н.
Тиврівська громада у жалобі.
При виконанні обов’язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету й територіальної цілісності, виявивши стійкість і мужність, 20.05.2023 р. у районі н.п. Бахмут Донецької області загинув житель селища Тиврів, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч А0693, солдат Юхимець Василь Анатолійович, 13.01.1986 року народження.
Сумна звістка надійшла до Тиврівської громади.
17.10.2024 р. загинув житель с. Василівка Ніколайчук Андрій Григорович, 05.09.1978 р. н. Солдат в/ч А2120, стрілець штурмового спеціалізованого відділення штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти Андрій Григорович визнаний загиблим під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі бойових дій біля н.п. Часів Яр Донецької області.
Козятинська громада зустріла “на щиті” загиблого на фронті молодого земляка – воїна 47 бригади Руслана Слюсаренка.
Експертизою ДНК підтверджено загибель жежелівчанина Руслана СЛЮСАРЕНКА
— Після двох років очікувань і надії стало відомо, що наш земляк, жежелівчанин Руслан Олегович Слюсаренко, який вважався безвісти зниклим, повертається до рідного дому «на щиті».
Козятинська громада зустріла “на щиті” загиблого на фронті захисника Євгенія Антонюка. Воїн загинув на Донеччині минулого року.
Євгеній Олександрович Антонюк народився 29 вересня 1987 року у селі Махнівка.
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, Євгеній Антонюк загинув у бою за Батьківщину 11 червня 2024 року — під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області.
Загинув молодший сержант Збройних сил з Ладижинської громади.
На фронті загинув Ярослав Колісник – молодший сержант Збройних сил України з Ладижинської громади.
17 жовтня обірвалося життя молодшого сержанта Збройних сил України Колісника Ярослава Михайловича.
На Донеччині загинув захисник із села Тернівка — Микола Нечипорук.
Сумна звістка знову сколихнула Махнівську громаду. На Покровському напрямку, поблизу міста Мар’їнка Донецької області, загинув житель села Тернівка — Микола Олексійович Нечипорук.
Зупинилось серце воїна із Уланівської громади Олега Мураховського, учасника бойових дій, хороброго воїна-захисника.
19 жовтня перестало битися серце учасника бойових дій Мураховського Олега Євгенійовича, 15.04.1974 р.н., жителя села Зозулинці.
На війні загинув ямпільський прикордонник Вадим Вжещ.
Вадим Вжещ, 23.08.1967 р.н., старший сержант, інспектор прикордонної служби 2 категорії-мінометник 1-ї групи мінометів відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський» 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова ДПСУ.
Загинув військовослужбовець 18 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Покровське Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання, гідно виконуючи свій військовий обов’язок, вірний військовій присязі та українському народові.
