Преподобний Іов Почаївський (у миру Іоан Железо) народився в середині XVI століття на Покутті, в Галичині. У десять років вступив до Преображенського Угорницького монастиря, а в дванадцять прийняв чернецтво. З юності вирізнявся благочестям і подвижницьким життям, рано був висвячений у священники.

Близько 1580 року, на прохання князя Костянтина Острозького, очолив Хрестовоздвиженський монастир біля Дубна, яким керував понад 20 років у час переслідувань православ’я. На початку XVII століття оселився на Почаївській горі в печері неподалік Успенської обителі. Братія обрала його ігуменом за лагідність, мудрість і працелюбність.

Преподобний активно захищав православну віру, зокрема брав участь у Київському соборі 1628 року. Після 1642 року прийняв велику схиму з ім’ям Іоан і провадив усамітнене життя.

Помер у 1651 році, проживши понад 100 років і понад півстоліття очолюючи Почаївську лавру.

У Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона з часткою його мощей.