Доброго дня! Хочу висловити думку щодо хейту на адресу жінок-військових. Чому всі про це мовчать? І чому ми це припускаємо?

Днями вийшло інтерв’ю розвідниці і пілотеси 33 окремого штурмового полку на псевдо “Султан”, яке викликало в мені бурю емоцій (https://www.youtube.com/watch?v=aPDdPkSE4xM). Був і глибокий але світлий смуток, і невимовне почуття гордості за наших жінок-воїнів, справжніх героїнь, хоробрих та самовідданих. Але був у цьому інтерв’ю момент, який мене просто розлютив. Я маю на увазі її слова про хейт та образливі висловлювання про жінок в армії. На мою думку, такі коментарі – це настільки мерзотно, бридко та не по-людському… Особливо на адресу жінок. Особливо тих, які взяли в руки зброю та пішли захищати країну, добровільно підставилися під кулі – хоча ніхто від них цього не вимагав та не чекав.

Багато чоловіків цього не змогли: злякалися, сховали голову в пісок, сказали, що вони цій країні нічого не винні. І тепер оці “чоловіки” називають наших захисниць, наших героїнь “мінетними військами”, в обличчя кажуть, що ви, мовляв, “потрапили в армію, щоб бути підстилками”, роблять непристойні натяки, ображають. І найстрашніше, наймерзотніше те, що такі коментарі прилітають не тільки від диванних “воювак” та цивільних у мережах, але й навіть від деяких “побратимів” на передовій.

Виникає питання: це ось до цього ми дійшли за роки прогресу, декомунізації, демократизації та “маринування” в європейських цінностях? Та навіть біс із ними з європейськими цінностями. До цього ми дійшли, пліч-о-пліч борючись на цій кривавій війні, усі разом захищаючи рідну землю та наших дітей, нашу свободу та майбутнє? До того, що тепер ми називаємо або дозволяємо називати наших бойових сестер, цвіт нашої нації, підстилками та повіями та змішуємо їхній величезний внесок у спільну справу з лайном? Чому на екрані ми “напоказ” пишаємося нашими жінками-військовими, а в реальному житті поливаємо їх брудом?

Кожна з цих жінок займає там, на передовій, місце боягуза, що ховається по підвалах від ТЦК, тікає через кордон у спідниці та хустці, або купує собі бронь. Кожна воює за покликом серця замість нікчеми, для якого поклик обов’язку нічого не значить. І я вважаю, що будь хто, хто пише такі коментарі або відкриває свій брудний рот, висловлюючи щось подібне на адресу наших жінок-військових, має публічно відповісти за свої слова.

Таких “героїв” треба оприлюднювати списками, з адресою та фото. І, звичайно, мають бути публічний осуд та покарання. Нація повинна захищати своїх захисників та передусім своїх захисниць.

З повагою, Марта Сергійчук