Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Козлюком.
Вінничанин став на захист України у січні 2023 року. Здобув фах оператора-навідника танка і воював у складі 22-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Молодший сержант, заступник командира бойової машини, брав участь у боях під Авдіївкою та Покровськом. За зразкову службу був відзначений медаллю «Золотий тризуб». Загинув 2 вересня 2024 року на Курському напрямку. Йому було 47 років.
Народився Олег Козлюк 15 березня 1977 року у Вінниці. Після закінчення школи №34 здобув фах муляра та електрозварника у Вищому професійному училищі №7. Любив життя, цінував працю, дорожив сім’єю. Виховував сина від першого шлюбу, якого любив понад усе.
Барська громада сповістила про загибель захисника Костянтина Маліновського, уродженця міста Бар. Йому назавжди 30.
Костянтин Маліновський став на захист України у грудні 2023 року. Служив у складі 154 ОМБр на посаді командира відділення мінометного взводу.
Загинув 18 жовтня поблизу селища Покровське Синельниківського району.
Костянтин народився і виріс у місті Бар, згодом разом із родиною проживав у селі Заможне.
Випускник обласного наукового ліцею при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі, згодом навчався на юридичному факультеті Вінницького національного аграрного університету.
Був учасником АТО. У грудні 2023 року знову став до лав Збройних сил України. Молодший сержант, командир відділення мінометної батареї 154-ї окремої механізованої бригади. Пройшов найгарячіші напрямки — Вовчанськ, Куп’янськ, Покровськ, Костянтинівку.
Життя Героя обірвалося у районі смт Покровське Дніпропетровської області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Гульком.
Олег Гулько долучився до війська влітку 2023 року. Служив у 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан».
Загинув 7 листопада того ж року під час бою поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Воїну було 48 років.
Довгий час вважався зниклим безвісти.
Олег Гулько народився 14 липня 1975 року у селі Бортники Тульчинського району, проте всі його дитячі роки промайнули у Вінниці. Тут закінчив школу №34 та факультет машинобудування і транспорту Вінницького національного технічного інституту.
Трагічна звістка сколихнула Гніванську громаду – загинув Юрій Яковишин.
Юрій Дмитрович народився 25 серпня 1975 року в місті Гнівані. Навчався у ЗОШ №1, згодом вступив до Тульчинського фахового коледжу культури. Після навчання працював у місцевий дитячій музичній школі вчителем гри на гітарі та ударних інструментах, а пізніше — акумуляторником на Гніванському гранітному кар’єрі.
22 лютого 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Разом із побратимами ніс службу на Донецькому напрямку водієм-механіком.
Із серпня 2024 року вважався безвісти зниклим. Стало відомо, що 22.08.2024 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області, Юрій загинув.
У Тарасівці Чечелівського старостинського округу поховали військовослужбовця Олександра Осадчука.
Олександр Петрович народився 21.01.1976 року в с. Тарасівка. Закінчив Гайсинську середню школу №7. Потім навчався у школі прапорщиків, згодом ще отримав категорії водія.
За мобілізацією служив на посаді штаб-сержанта у в/ч А4689. Брав участь у бойових діях на Сумському напрямку. При особливих обставинах, в населеному пункті Лебедин, що на Сумщині, 18 жовтня 2025 року життя нашого земляка обірвалося внаслідок хвороби.
Барська громада втратила ще одного свого сина, захисника України — Лободу Олега Валерійовича, 1987 р. н., жителя села Шпирки, старшого солдата, стрільця стрілецького відділення.
1 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання у районі населеного пункту Тоненьке Покровського району на Донеччині, Олег героїчно загинув під час артилерійського обстрілу. З того дня його вважали зниклим безвісти. Понад рік рідні чекали й вірили, та дива не сталось.
«На щиті» повернувся мужній захисник — Римар Анатолій Анатолійович. 1989 р.н.
Анатолій Анатолійович – уродженець села Балки. Його життя обірвалося 23 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання у Харківській області.
Перестало битися серце захисника України, старшого солдата Дубчака Юрія Павловича, 1967 р.н., жителя м. Бар.
Він служив електриком-дизелістом роти матеріального забезпечення і до останнього подиху стояв на захисті незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.
Життя захисника обірвалося 21 жовтня 2025 року.
Загинув Олександр Данилюк із села Почапинці Жмеринської громади.
Майже рік родина жила з вірою, що безвісти зниклий захисник України Олександр Данилюк повернеться додому. Та сталось непоправне – Герой повернувся «на щиті».
Олександр Сергійович Данилюк народився 13.08.1974 року в місті Бердичів, а з 2003 року переїхав з сім’єю до села Почапинці Жмеринської громади. Працював будівельником. Разом з дружиною виховали трьох дітей.
Чоловік мужньо боронив рідну землю у складі 38 окремого стрілецького батальйону з 21 грудня 2022 року. Два роки відважно виконував бойові завдання на різних напрямках, а в листопаді 2024 року стрілець-санітар брав участь у наступі на Курському напрямку.
Саме з 1 листопада 2024 року родина втратила зв’язок з Олександром.
Сумна звістка торкнулась Ямпільської громади.
Помер військовослужбовець ЗСУ – Дерен Валентин Миколайович, 22.05.1974 р.н.
Підполковник ЗСУ, начальник відділення психологічної підтримки персоналу однієї із військових частин.
Служив у ЗСУ з 1991 по 2019 рік, з початком повномасштабного вторгнення мобілізувався добровольцем та обіймав посаду командира роти охорони до другого відділу Могилів-Подільського РТЦК.
Військовий помер 23 жовтня 2025 року від загострення хвороби.
Калинівщина втратила двох нацгвардійців – відважних захисників України – Богдана Бедюка та Івана Степулу.
Богдан Бедюк став на захист рідної землі з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння українському народові Богдана Бедюка нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни».
Під час служби двічі був поранений. Останнє важке поранення нацгвардієць отримав на Луганщині. Місяць лікарі боролися за життя військовослужбовця, але дива не сталося. Богдан Бедюк відійшов у вічність. Йому було 25.
Іван Степула народився 11 грудня 1991 р. у с.Софіївці. Навчався у Радівській школі, потім – у школі міліції. Після проходження строкової служби з 2014 по 2019 роки брав участь в АТО.
Знову на захист України став у 2022 році. Мужній захисник України загинув на Донеччині.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця з м.Калинівка Артема Говердовського.
Під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку 13 листопада 2024 року внаслідок удару FPV дроном отримав опіки, несумісні з життям, старший солдат Артем Говердовський. Майже рік рідні очікували на результати експертизи, яка підтвердила факт загибелі Героя.
Народився Артем Говердовський 4 червня 1976 року у росії. Пізніше сім’я переїхала жити до Калинівки. Навчався Артем Говердовський у загальноосвітній школі №2 м.Калинівки, потім – у ПТУ №21 м.Калинівки.
До війни працював на машинобудівному заводі, згодом почав займатися виготовленням меблів.
До війська чоловіка мобілізували у вересні 2024 року. А в листопаді його життя обірвав ворожий дрон.
У боротьбі за Україну, вірний військовій присязі, при виконанні обов’язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету й територіальної цілісності, виявивши стійкість і мужність, 06.05.2024 р. у районі н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області загинув житель селища Тиврів, старший стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону в/ч А1619, сержант Гачан Михайло Васильович, 14.04.1970 року народження.
Під час виконання бойового завдання із захисту України загинув матрос Книш Петро Петрович, житель села Осіївка.
Петро Петрович під час повномасштабної війни став до лав Збройних сил України, проходив службу гранатометником 2 взводу морської піхоти.
Загинув 14 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Зоря Покровського району Донецької області, мужньо виконуючи військовий обов’язок.
«На щиті» повернувся Мороз Валерій Петрович, 17.06.1977 р.н., молодший сержант, житель с. Малий Митник, який загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Українське Покровського району Донецької області 12.09.2024р. (вважався зниклим безвісти).
У селі Курилівка Хмільницької територіальної громади попрощалися із Цісарем Олександром Андрійовичем, 20.02.1997 р.н., демобілізованим військовослужбовцем Збройних сил України.
Молодий воїн боронив Україну у війні проти російської агресії.
Під час виконання службових обов’язків із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України 19 жовтня 2025 року загинув Науменко Володимир Юрійович, 28.11.1967 року народження, сержант, уродженець села Журавне (Порицький старостинський округ). Герой загинув поблизу населеного пункту Миколаївка Чугуївського району Харківської області.
У село Журавне Хмільницької громади «на щиті» повернувся Векліч Володимир Володимирович, 05.08.1999 р.н., майор, с. Журавне.
Він загинув 19.10.2025 р. під час виконання службових обов’язків із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України біля н.п. Піщане Куп’янського району Харківської області.
Стало відомо про загибель солдата із Хмільника.
У бою за Україну, її свободу і незалежність біля населеного пункту Нікольський Курської області 25 лютого 2025 року загинув Луцюк Іван Борисович, 07.07.1995 року народження, солдат, житель міста Хмільник. Раніше вважався зниклим безвісти.
Станіславчицька громада попрощалася із захисником В’ячеславом Мельником.
В’ячеслав Миколайович народився 16 березня 2002 року в селі Телелинці. Пізніше разом із родиною переїхав до села Носківці. Навчався у Носковецькому навчальному закладі, пізніше у Гніванському професійному ліцеї.
5 червня 2024 року В’ячеслав підписав контракт на проходження військової служби у військовій частині А4699 – 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Проходив службу на посаді гранатометника 3-го стрілецького спеціалізованого відділення
3-го стрілецького спеціалізованого взводу 1-ї стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону. Його позивний був «Малиш».
Під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, 8 липня 2024 року В’ячеслав загинув поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. З того часу рахувався безвісти зниклим.
16 жовтня 2025 року від НПУ ГУНП у Кіровоградській області надійшла постанова про ідентифікацію особи.
На війні загинув Хворостяний Сергій Олегович, житель села Пултівці.
Сергій народився 14 червня 1990 року в с. Пултівці, де проживав разом зі своєю сім’єю. Закінчив Пултівецьку загальноосвітню школу. Був одружений. Має синочка.
Сергій Олегович служив у складі в/ч А4862.
Загинув Сергій 19 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
У бою за свободу та незалежність України загинув Володимир Очеретний.
Володимир народився 27 лютого 1989 року у Стрижавці. Навчався у Стрижавському ліцеї №1. Після школи працював на меблевій фабриці «Геліка», а згодом — у компанії з виробництва вікон.
З початком російсько-української війни 2014-го пішов захищати Україну. Володимир пройшов найгарячіші точки Сходу — воював під Дебальцевом, пройшов через Іловайський котел.
Служив старшим стрільцем-оператором 2-го штурмового відділення штурмового взводу 2-ї штурмової роти військової частини А 4862, мав звання старшого солдата.
Володимир був відзначений багатьма нагородами та медалями, зокрема Указом Президента України нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»; почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня; медаллю громадської організації «Побратими України» — «Патріот Вітчизни».
25 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу Красногорівки Донецької області, Володимир загинув. Понад рік і п’ять місяців він вважався зниклим безвісти. Після обміну тіл 25 січня 2025 року та проведення ДНК-експертизи стало відомо, що серед загиблих був і наш земляк.
Внаслідок хвороби помер захисник України Павлюк Ігор Анатолійович.
Серце Ігоря Анатолійовича перестало битися у лікарні 21.10.2025 року.
Ігор народився 29.12.1969 в с. Лучинець у родині вчителів.
7 років працював у Мурованокуриловецькій податковій інспекції, а з 2002 року – в Барській міжрайонній податковій адміністрації.
Учасник АТО/ООС із 2016 року.
Служив у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді безпілотних систем ім.Якова Гандзюка.
Протягом 2025 року проходив лікування у шпиталях Одеси та Вінниці.
На фронті загинув молодий захисник із села Привітне Руслан Поліщук.
Руслан Васильович, 17.04.1994 року народження, – уродженець села Привітне, капрал поліції.
Молодий воїн загинув 14.10.2025 поблизу села Олександро-Калинове Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Підтвердився факт загибелі захисника Марущака Ярослава з Вапнярської громади.
Старший солдат Ярослав Марущак, уродженець селища Вапнярка, народився 3 липня 2000 року. Він служив інспектором прикордонної служби.
Із 1 серпня 2023 року Ярослав проходив військову службу за призовом під час мобілізації, виконував бойові завдання.
Довгий час він вважався безвісти зниклим. 23 жовтня 2024 року, під час ведення бойових дій проти російського агресора у районі населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області рф, Ярослав загинув, проявивши мужність і стійкість. Йому було лише 24 роки.
Козятинщина попрощалася із загиблим захисником Русланом Блажком.
Руслан Миколайович Блажко народився 22 лютого 1976 року в селі Старі Богородчани Івано-Франківської області.
Оселившись у селі Махаринці, працював на цукровому заводі, пізніше — зварювальником у Києві.
30 червня 2022 року Руслан став до лав Збройних сил України.
Служив на Покровському напрямку, отримав поранення, але продовжував службу.
19 жовтня 2025 року, під час ворожого обстрілу бліндажа біля Новопавлівки Синельниківського району, Руслан загинув.
Посмертно відзначений «Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ, а також грамотою і подякою командування.
Козятинщина провела в останню путь воїна Олексія Бугу.
Буга Олексій Григорович, позивний «Чік», народився 1 серпня 1970 року у селі Вікторівка у багатодітній родині. Навчався у Зозулинецькій школі та професійно-технічному училищі у Хмільнику. Працював у колгоспі.
Відслужив строкову службу у Прибалтиці, а згодом переїхав до Конотопа, де розпочав трудовий шлях на залізниці, а потім понад 20 років працював у правоохоронних органах.
Після виходу на пенсію повернувся на Козятинщину.
Після початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав територіальної оборони. Від червня 2024 року ніс службу на різних напрямках — Миколаївщина, Харківщина, Дніпропетровщина. У боях біля Куп’янська та Вовчанська проявив мужність і витримку справжнього воїна.
12 жовтня 2025 року під час запеклого бою поблизу села Олексіївка Синельниківського району Дніпропетровщини солдат Олексій Григорович Буга, водій протитанкового взводу військової частини А4962, загинув у бою.
На фронті загинув захисник з Козятинської громади Гурак Григорій Олександрович, 1981 р.н.
Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув Максим Полонський.
Максим Петрович Полонський народився 2 червня 1994 року в селі Гурівці на Козятинщині. Навчався у Козятинському училищі, здобув фах електромонтера. Служив у навчальному центрі «Десна». Після строкової служби працював на залізниці в Києві. Був одружений, виховував двох дітей.
На фронт пішов 25 лютого 2022 року. Служив у складі морської піхоти, пройшов Херсонщину, отримав поранення, після лікування знову повернувся на передову.
18 жовтня востаннє вийшов на зв’язок із родиною. Наступного дня, 19 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля села Вовче Синельниківського району, Герой загинув.
На фронті загинув мешканець Флоріанівки Сергій Валерійович Чорноус.
Трагічна подія сталася у районі населеного пункту Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.
Глуховецька громада втратила захисника Віктора Новіцького.
Стало відомо про передчасну смерть учасника бойових дій, військовослужбовця Збройних сил України Віктора Петровича Новіцького.
Його життя обірвалося після важкої хвороби 21 жовтня 2025 року у військовому госпіталі міста Київ.
Віктор Новіцький народився 15 лютого 1967 року в місті Полтава. Навчався у Глуховецькій школі, а згодом здобув фах агронома в Білоцерківському сільськогосподарському інституті. Працював на сільськогосподарських підприємствах громади, пізніше — механізатором у СВК «Маяк».
У 2017 році став на захист України, проходив військову службу в зоні АТО.
Після початку повномасштабного вторгнення знову взяв зброю до рук — воював на Донецькому та Луганському напрямках.
В останню путь ладижинці провели воїна, старшого солдата Ткачука Олега Сергійовича, навідника-оператора розвідувального відділення Збройних сил України.
Олег народився 11 жовтня 1983 року у місті Вінниця. Із 1985 року проживав у Ладижині, навчався у Ладижинській загальноосвітній школі №2, потім у Ладижинському аграрному технікумі. Із 2003 року працював у Вінниці, потім – у компанії МХП водієм. Із 2019 року був підприємцем.
Після повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати Батьківщину. Із жовтня 2023 року він служив у 132-му окремому розвідувальному батальйоні десантно-штурмових військ. Брав участь у штурмових діях на Курському напрямку, де отримав поранення. Після лікування і реабілітації повернувся до служби. Був направлений на Покровський напрямок.
Під час служби за особисту мужність, самопожертву та незламність у боротьбі за Україну Олег був нагороджений:
– Відзнакою командувача десантно-штурмових військ Збройних сил України «За штурм»;
– відзнакою Президента України «За оборону України»;
– відзнакою міністра оборони України «За зразкову службу»;
– орденом «За мужність» III ступеня.
19 жовтня 2025 року Олег прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Кучерів Яр Покровського району Донецької області.
Під час звільнення населеного пункту у Харківській області загинув воїн Віталій Моргун із Вороновицької громади.
Моргун Віталій Сергійович народився 10 березня 1994 року у селищі Вороновиця. Навчався у Вороновицькому ліцеї, після школи закінчив будівельний коледж. У 2015-2018 рр. проходив службу за контрактом.
Був мобілізований 24 лютого 2022 року. Останнє місце служби – 3 окрема штурмова бригада, 4 рота ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А4638.
Загинув у бою 22 жовтня неподалік села Шийківка Ізюмського району Харківської області, беручи участь у визволенні цього населеного пункту.
