Я виріс у російськомовній родині.
І на власному досвіді відчув те, що колись вважалося нормою — можна було не вчити українську мову.
Можна було жити в Україні, але не говорити її мовою.
Замість української я вчив фізику, хімію, математику — все, крім культури та історії своєї країни.
Українська не була потрібна. Ні в школі, ні в університеті, ні в бізнесі.
До 2014 року я, як і більшість, жив у світі, де українська вважалася факультативом — чимось необов’язковим.
Після 2014 року все почало змінюватися. Повільно, незграбно, але змінюватися. Ми почали вводити українську мову в бізнес: проводили «дні української мови», говорили на нарадах, писали внутрішні тексти.
Колеги з Донбасу, Дніпра, Одеси пробували переходити на українську. Це був процес. Повільний, але чесний.
А потім прийшов 2022 рік. І багато що стало очевидним.
Я зрозумів, що війна почалася не лише через зброю. Вона почалася тому, що ми занадто довго жили в чужому культурному коді.
Тому що я сам говорив російською — і цим, хай несвідомо, підживлював чужу систему сенсів.
Не існує ніяких «одеських», «дніпровських» чи «харківських» мов.
Є лише дві — українська й російська. І якщо ти не обираєш свою — за тебе оберуть іншу. Нашому поколінню випала непроста, але чесна роль — перевести країну на українську мову.
Це не завдання держави.
Це завдання кожного — батьків, керівника, громадянина.
Так, це складно. Так, це потребує зусиль. Але без цього не буде єдиної України.
І знаєте, чому я вважаю українську мову настільки важливою?
Бо вона формує нашу ідентичність. Нам не потрібно вигадувати історію — вона в нас уже є. Наша історія бере початок тисячоліття тому.
Але весь цей час, навіть у незалежності, ми продовжували жити в мовній залежності.
Я не хочу нікого звинувачувати — ні себе, ні владу, яка так і не створила моделі переходу й адаптації.
Війна зробила це за всіх. Швидко. Жорстко. Але чесно.
Вона змусила нас усвідомити й прийняти своє — свою духовність, свою ідентичність, свою країну.
З чого почати вже сьогодні? Просто говоріть із дітьми українською.
І нехай вони відповідають вам українською — як можуть, як виходить.
Так і зрушуються айсберги — по міліметру, але в правильному напрямку. Так ми й зрушимо цей величезний айсберг російського впливу.
Руслан Шостак
