26 жовтня 2024 року тиша стояла над Києвом, Вінницею та Кілією на Одещині така, що здається — сама земля затамувала подих.
Три чорні звістки в один день.
Три життя, три серця, три долі — і кожна з них могла б бути історією любові, добра, віри у життя.
Та стала історією втрати, болю й безсмертя.
Війна не просто забирає.
Вона краде майбутнє, рве душі, підтинає крила найкращим.
Вона не питає — забирала тих, кого любили найбільше,
тих, без кого важко навіть уявити своє життя.
26 жовтня 2024 року загинули у штурмі на Донеччині — молоді, мужні, щирі три побратими.
Їхні серця замовкли серед вибухів — щоб інші могли жити під мирним небом.
Три долі.
Три мужні серця, які билися в унісон з Україною — і зупинилися назавжди.
Три історії, що тепер вплетені в чорну стрічку нашої землі та сімей.
Ми втрачаємо найкращих.
Тих, хто не ховався.
Тих, хто міг жити — але обрав захищати.
Війна спалює все навколо, але не може спалити пам’ять.
Бо ці Герої — не просто імена.
Вони — наш біль, наша гордість.
І кажемо: вибачте, що не вберегли…
Вічна пам’ять і слава Героям
Целік Максим «ТОРНАДО» .
Поліщук Юрій «ЖУЖИК »
Соколов Сергій «ЛЕБРОН »
Вони пішли у вічність,
але навіки залишаться у серці дружини Світлани,мами Інни та мами Вікторії.
Вони — наше світло,наша сила, наша нескореність.
P.S. Я навіть і не здогадувалась,що мертві також вміють ходити💔😭😭
Дружина Торнадо Світлана
