Друзі, хочу сьогодні поділитися з Вами історією мого знайомства та співпраці з однією надзвичайною людиною.
Якось на початку 2020 року заступником Голови НАЗК став Іван Пресняков, а керівником Департаменту антикорполітики – я. На той момент у Департаменті були вакансії, а тому ми почали кропіткий процес пошуку аналітиків найвищого рівня.
Оскільки робота передбачала проведення глибинних аналітичних досліджень, то ми чітко визначилися – нам потрібна людина, яка має:
– глибинні знання юриспруденції;
– величезний інтелект;
– значний досвід підготовки аналітичних продуктів.
Оголосили низку конкурсів, отримали протягом цього періоду під тисячу резюме. Вивчали всі ці резюме та кандидатів. Шукали дуже розумних і досвідчених аналітиків. Протягом 2020 року провели мабуть сукупно під сотню різних співбесід. З докторами та кандидатами наук, з представниками державних установ аналітичного спрямування та найбільш потужних аналітичних центрів, з досвідченими та дуже досвідченими
І….
У підсумку за рік пошуків ми НЕ змогли відібрати ЖОДНОЇ людини…
– Чому?
– Та просто тому, що з числа тих людей, жодна не могла дати нам той рівень експертизи та якості продукту, на який ми очікували.
Якось у грудні 2020 року (тобто, вже майже через рік невдалих пошуків) написав мені один з провідних викладачів столичного університету, мовляв: «У мене є два дуже здібних студенти-магістри. Не хотіли б Ви з ними познайомитися? Можливо, вони б Вам стали в нагоді».
Спочатку я подумав: «Господи, які студенти? Ми тут серйозних аналітиків шукаємо, а не дітей».
Але, думаю, ладно вже. На початку року буде трохи часу, тож просто познайомимося з дітьми.
І от 27 січня 2021 року о 16:00 в кабінет заступника Голови заходить 22-річна дівчинка – студентка магістратури. Маленька, тендітна, мабуть, й 50 кілограмів не важить.
Після хвилинного знайомства Іван Євгенійович одразу передає мені ініціативу для оцінки рівня експертності панянки…
І я почав мов «з кулемету» бомбардувати її запитаннями найрізноманітнішого характеру:
– від глибинного знання антикорупційного права до права кримінального;
– від складних теоретичних дискусій до засадничих практичних проблем.
Розставив їй купу пасток та поставив купу компрометуючих запитань. А вона просто та спокійно собі відповідала на них усі. Хіба, може, трошечки хвилювалася.
Все це тривало, мабуть, години півтори, а то й дві. Коли ж вона вийшла, ми із заступником сіли і просто дивилися один на одного. У цей час наші «щелепи» вже «лежали» на столі. Він тихо спитав: «Ну, Дмитре Олександровичу, що скажете?», а я відповів: «Нарешті! Я просто вражений! Як же довго ми шукали цей скарб».
Друзі, я був вражений настільки, що не міг в це просто повірити!
Ми рік шукали досвідчених топ-аналітиків, співбесідували провідних науковців, практиків, а тут прийшла дитина і просто «розібрала» нас, покоривши своїми знаннями та інтелектом.
Вона просто взяла та «перевернула» мій всесвіт – моє уявлення про найкращих фахівців сучасності, а також про «важливість» (точніше – неважливість) наявності багаторічного досвіду для того, щоб бути насправді фахівцем найвищого рівня.
Але при цьому відкрила світ сучасності, гнучкості, адаптивності, всебічного розвитку та мотивації молодої надзвичайно освіченої та інтелектуальної людини.
Згодом виявилося, що це був лише початок, бо насправді вона нас вразила потім – у 2021-2025 роках – зрілістю думок і висновків, різносторонністю та здатністю опанувати абсолютно будь-яку тему та виконати будь-яке завдання, критичним мисленням та емоційним інтелектом. Якістю роботи та її результатами, аналітичними продуктами найвищого ґатунку, ставленням до команди та поставлених завдань, ставленням до України та українців. Кожен день вона боролася за Україну та її краще майбутнє!
У перший же рік своєї роботи (у 2021 році) ця молода дівчина очолила важливий і складний напрям роботи – супровід процесу моніторингу України в межах 5-го пілотного раунду оцінки в межах Стамбульського плану дій ОЕСР, а також 4-го раунду оцінки з боку ГРЕКО. До речі, потім організація цього процесу отримала прекрасні відгуки з боку колег з ОЕСР.
На самому початку Великої війни (в лютому–травні 2022 р.) вона стала однією з тих, хто розробив і впровадив концепцію санкційного обернення російських активів в дохід України. У подальшому ці ініціативи стали законом, реалізуючи положення якого, вже сьогодні Україні вдалося стягнути російських активів на понад 15 мільярдів гривень.
Вона першою повернулася на робоче місце у червні 2022 року… Вона могла спокійно собі жити далі у Латвії та легко реалізувати себе там (як і в будь-якій країні Західної Європи), але її серце належало Україні…
Саме вона у червні–липні 2022 року вивчила та узагальнила найкращі світові практики у створенні інформаційних систем моніторингу різних програмних документів, що стало фундаментом для створення Інформаційної системи моніторингу антикорупційної політики.
У 2022 році (лишень вдумайтеся – у 24-річному віці!) вона стала одним з основних розробників одного з найскладніших загальнодержавних програмних документів – Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки. Сегмент її роботи був одним із найбільших та найважчих (мінімізація корупції в обороні, в земельній сфері, у будівництві, інфраструктурі тощо). Були періоди, коли ми писали цей документ і вдень, і вночі, фактично “живучи” на роботі. Було таке, що й без зупинки 36-40 годин.
У 2023 році вона вже одноосібно очолила команду із супроводу 5-го вже офіційного раунду моніторингу України в межах СПД ОЕСР. А це, повірте мені, надзвичайно складний та обтяжливий процес, що триває цілий рік, включає низку етапів взаємодії та потребує організації та координації дій майже 50 державних інституцій.
У вересні 2023 року – у 25-річному віці – Тетяна Ігорівна сформувала та фактично очолила Українську делегацію для поїздки в Париж у Штаб-квартиру ОЕСР із обговорення та «захисту» Звіту щодо України. Саме вона вела практично всі перемовини під час двосторонніх переговорів з цілою командою моніторингових експертів з усього світу. Саме вона «дозволила собі» не погодитися з моніторинговою групою щодо оцінки одного з ключових індикаторів щодо формування ВРП та винесла це питання на обговорення прямо на Пленарне засідання всіх країн СПД (до таких дій вдаються у виняткових випадках). І вона була просто неймовірною у своїй англомовній промові та надзвичайно переконливою у палких дебатах із Головою Робочої групи ОЕСР Драго Косом. І нехай пробачить мені пан Драго – в цьому питанні вона виглядала куди сильнішою та переконливішою.
А вже у 2024 році Тетяна стала лідером від України у всіх процесах, пов’язаних з підготовкою матеріалів до перемовин з Європейською Комісією щодо підрозділу «Протидія корупції» 23-го переговорного розділу. Вона ж стала лідером переговорної групи від України безпосередньо в Брюсселі.
Я також мав честь бути у складі тієї делегації, але справжнім лідером як в організації всіх процесів, так і у публічних виступах була саме вона. Молода, сильна та впевнена 26-річна донька України. Саме вона довела майже річний марафон у цій роботі (численні наради, дискусії, напружені дебати, робочі групи, обговорення тощо) до логічного завершення – включення до Дорожньої карти з питань верховенства права підрозділу «Протидія корупції» у редакції дуже високого рівня.
У жовтні 2024 року Тетяна презентувала країнам-членам ОЕСР розроблену нами Інформаційну систему моніторингу, яку в подальшому ОЕСР визнає найкращою практикою та запропонує слідувати їй не лише країнам Стамбульського плану дій, а й усім країнам-членам ОЕСР (провідні демократії світу).
У зв’язку з такими здібностями Тетяні неодноразово пропонували роботу як національні, так і зарубіжні (міжнародні) організації (вона, до речі, досконало володіла англійською, добре – німецькою, доволі непогано – польською та латвійською) із заробітною платою у два та більше разів, але її відповідь завжди була одна й та сама:
– «Я там, де я можу зробити для України найбільше. Я з тими, в кого вірю, кого поважаю та маю за честь працювати разом. Я державний службовець і я пишаюся цим».
На жаль, у жовтні 2024 року вона дізналася про те, що в неї рак…
Вже третя стадія…
З того дня все життя Тетяни змінилося, але не змінилася Тетяна!
Вона продовжувала одночасно битися і за своє життя, і за майбутнє України!
Продовжила працювати над черговим циклом оцінки України в межах СПД ОЕСР.
Багато в чому саме завдяки її роботі Україна отримала вже у цьому році високі оцінки та фактично підтвердила той факт, що є дуже близькою до стандартів Європейського Союзу (Звіт оприлюднено у вересні 2025 р.).
Буквально кілька тижнів тому представлена саме Тетяною Ігорівною Інформаційна система моніторингу в Іспанії отримала престижну нагороду Open Government Award.
За свої 27 років Тетяна Ігорівна зробила для України більше, ніж більшість із нас могла б лише мріяти зробити за все життя.
Величезна вдячність і низькій уклін батькам Тетяни, – Ірині та Ігорю Завгороднім, – які виростили та виховали таку Людину, великого патріота, великого борця за правду, справедливість та майбутнє України.
26 жовтня серце цієї Великої людини перестало битися…
Це втрата, яку важко оцінити…
За все своє життя я зустрічав лише кілька людей такої величини, такого масштабу, такого рівня відданості своїй державі…
Все своє професійне життя вона присвятила служінню Україні, але при цьому вона була щаслива від того, що робила Україну кращою. Вона вірила мені та вірила в те, що ми робимо. Вона так багато зробила лише за 5 років професійної діяльності…
Скільки ж вона ще могла б зробити…
Я не можу, я просто не можу в це повірити, я не можу з цим змиритися, я не можу це прийняти…
Я весь час думаю про життя та долю Тетяни та не можу знайти для себе жодного пояснення…
Я відмовляюся це приймати!!!
Це так жорстоко та несправедливо!!!
Ця дитина…
Одна з найкращих молодих людей України … Вона зобов’язана була жити, мати надзвичайне кохання, чудову сім’ю, щасливе та насичене життя, прекрасну роботу, зробити ще купу добра для України та світу, народити кілька дітей, а потім – мати купу онуків і правнуків.
Вона повинна була прийти на МОЇ (!!!) похорони. Згадати як же ми круто колись давно працювали разом. Як ми всією командою 10 грудня 2022 року працювали всю ніч, а о 03:00 – влаштували прямо в моєму кабінеті… змагання зі стрибків у довжину.
І лише потім – років так через 60 – в глибокій старості в колі дітей, онуків і правнуків тихо та спокійно піти у вічність.
Тетяно, як же нам Вас не вистачатиме …
