На оприлюдненому документі вказується зарплата прессекретаря у 200000 грн.

У головбуха — 156000. Це найбільша за місяць року. Решта — не менше 100000

— Як це розуміти в час, коли комунальний заклад отримує дотації? На що він їх витрачає? — запитують громадські активісти.

Ми звернулись із офіційним запитом. Очікуємо на відповідь закладу.

Після цих запитів і оприлюднених відомостей розгорівся справжній скандал. Громадська активістка Ольга Гандурська оприлюднила на своїй сторінці у Facebook документ із, як вона стверджує, виплатами зарплат і премій у комунальному закладі — Центрі онкології Вінницької обласної ради.

Ось як вона це прокоментувала:

«Як вам зарплата прессекретаря та бухгалтера Вінницької онколікарні? Хворі останнє віддають, бо у лікарні не вистачає грошей на закупівлю ліків, а тут зарплати у рази вищі, ніж у хлопців «на нулі». А для порівняння друга світлина — це зарплати лікарів і медсестер.

Зрозуміло, що ці суми викликали широкий резонанс та обурення.

Люди негативно це коментують і запитують, чи це дійсно не фейк?

Сподіваємось, що комунальний медичний заклад дасть офіційний коментар із цього приводу та обґрунтує такі високі зарплати.

Спочатку ми звернулись в усній формі, щоб мобільно оприлюднити в номері і відповідь закладу. Однак керівництво наполягло, щоб редакція написала офіційний запит. Ось його зміст:

— Просимо Вас, згідно із законом про доступ до публічної інформації, дати коментар стосовно оприлюднених зарплат працівників закладу. Зокрема щодо сум щомісячної зарплати прессекретаря і бухгалтера закладу.

Від себе додамо, що ми маємо 33-річний досвід спілкування із усіма пресслужбами закладів, установ, підприємств, органів влади.

Але про те, що у вашому підрозділі є пресслужба, дізнались саме із оприлюдненого списку зарплат.

Може, особа, яка займає цю посаду, не обізнана із колом своїх обов’язків?

Але якщо вона не налагодила (ніяк!) співпрацю із медіа-корпорацією «33-й канал», яка має одні із найтиражніших ЗМІ України, сайт, сторінки у всіх соцмережах із мільйонними переглядами, то бере великий сумнів — а що тоді робить ця посадовиця?

Адже завдання пресслужби — в першу чергу інформувати громадськість через ЗМІ про роботу закладу, відповідати на запитання у публічному просторі.

А ось як коментує цей резонанс сайт «Ми — вінничани»:

— Комунальне некомерційне підприємство, підпорядковане обласній раді, після гучно анонсованого впровадження фінансування через Національну службу здоров’я України мало б давно стати прикладом медичного закладу. Та насправді онкоцентр залишається установою, де немає коштів на життєво необхідні ліки для пацієнтів, але знаходяться сотні тисяч на сумнівні «мотиваційні» виплати керівництву.

У жовтні 2025 року обласному керівництву знову довелося звертатися до своєї постійної «дійної корови» — до Вінницької міської ради, яка традиційно рятує обласні комунальні підприємства, коли ті потрапляють у фінансові скрути. Особливо ті, де постійно виникають питання щодо прозорості витрат.

…І міськвиконком швиденько ухвалив проєкт рішення міської ради про передачу субвенції із бюджету Вінницької громади до обласного бюджету — 800 000 гривень для Подільського онкоцентру. Кошти призначені на закупівлю життєво необхідного препарату «Пембролізумаб» — ліків, що застосовуються у таргетній терапії онкохворих і без яких багато пацієнтів фактично приречені.

… У підсумку, як завжди, фінансові дірки обласної «комуналки» доводиться латати коштом вінницьких платників податків, цього разу — дірки в системі охорони здоров’я.

На цьому тлі цікаво, чи знає голова облради В’ячеслав Соколовий, що лише за дев’ять місяців поточного року на зарплату прессекретарки Подільського онкоцентру, сенс діяльності якої для громадськості та медичного персоналу залишається загадкою, витрачено

1 162 048 гривень — тобто більше, ніж міськрада виділила на закупівлю життєво важливого препарату. Ба більше, дев’ятимісячне утримання прессекретарки перевищує річний заробіток самого Соколового за минулий рік.

«Ми — вінничани» отримали відомості про зарплати та премії директора онкоцентру Сергія Перегончука і його найближчого оточення — суми, відверто кажучи, вражають. Така «мотивація» виглядає особливо цинічно, коли лікарі відділень скаржаться на низькі оклади порівняно з приватними клініками, а середній медперсонал змушений працювати понаднормово без будь-яких додаткових компенсацій.

До слова, у даному медичному закладі заробітна плата лікаря-хірурга становить

25 000-30 000 гривень, заробітна плата медичної сестри — 18 000-20 000 гривень, а санітарки — 8 000-12 000 гривень.

Крім того, не секрет, що кожна операція має свою негласну таксу — подяку від пацієнта, неформальну умову проведення хірургічного втручання… та як захочете це називайте, але це знає чи не кожен пацієнт, який «йде під ніж».

Чекаємо відповіді із закладу. Обіцяємо оперативно її оприлюднити.

Андрій Власенко