Є різні версії того, де вперше прозвучав «Щедрик», написаний Леонтовичем – Немирівщина, Тульчин, Київ.
Але є і таке версія – Покровськ.
Здавалося, у зимову пору ця мелодія просто бриніла на припорошених снігом вулицях. Ніби сам Леонтович ходив тут, чуючи у вітрі ту саму українську щедрівку, яка незабаром підкорить світ
За кілька тижнів увесь світ співатиме українську колядку – а місто, де вона народилася, щодня знищують росіяни.
Покровськ. Тут Микола Леонтович чотири роки жив і творив. Заснував два хори, уклав музичну збірку, гастролював з хором по навколишніх містах та селах. Тут, у залізничній школі пристанційного селища Гришине (так називався Покровськ до 1934 року), він викладав музику й працював над мелодією, яка змінить світ.
«Щедрик». Ви чули його сотні разів. У «Сам удома». У святкових програмах. У торгових центрах напередодні Різдва. 140 мільйонів переглядів найпопулярніших версій на YouTube. Найвідоміша різдвяна мелодія планети.
Але світ довго не знав: це – українське. Автор – український композитор Микола Леонтович. Місце народження колядки – місто Покровськ на Донеччині.
Коли геніальний і простий «Щедрик» збирав овації у вишуканих залах Варшави, Відня, Праги, Женеви, Парижу, Лондона, підкорював Європу, а згодом і Америку (саме там у концертному залі «Карнегі Хол» “Щедрика” почув американський диригент українського походження Петер Вільговський і написав англомовний текст колядки, перетворивши його на «Carol of the Bells») Микола Леонтович вже не мав змоги про це дізнатися — Київ окупували більшовики, несучи з собою терор та безжалісні «чистки» української інтелігенції.
Український композитор Микола Леонтович загинув від руки російського чекіста. Про це замовчували десятиліттями.
У Покровську був памятник Миколі Леонтовичу – його відкрили у 2018 році, на вході в парк “Ювілейний» в мікрорайоні Південний.
А потім знову прийшли вони.
У серпні 2024-го пам’ятник Миколі Леонтовичу евакуювали до Вінниці. Парк і місто залишилися. Під обстрілами.
Росія вбила Леонтовича сто років тому. Зараз намагається знищити місто, де він творив. Хоче стерти пам’ять. Зробити вигляд, ніби нас не було.
Але ми не здаємося. Бо світ співає нашу колядку. Наші воїни боронять місто, де вона народилася. І наш обов’язок – підтримати їх усім, чим можемо.
Допомагаймо захисникам Покровська. Допомагаймо захисникам України. Немає “не наших рідних” міст України. Немає “не наших рідних” захисників України. Вони всі – наші.
І коли за кілька тижнів увесь світ знову святкуватиме під «Carol of the Bells» — хай згадає про Покровськ.
Про ціну, яку платить Україна, щоб музика не перетворилася на тишу.
