І не живу в одному культурному просторі з московію

Я та російськомовна з Донбасу) яка до 2014 року жила в одному культурному просторі з mоsковією. Українську чула до 20 років тільки по телеку і в школі 2 години на тиждень.

Тепер я знаю, що:

— Мої пращури — це козаки, які селилися на зимівлю на Луганщині в 17 сторіччі

— Мої прадідусі і прабабусі були всі україномовні з Луганщини, Дніпропетровщини, Придністров’я і Кубані

— Мої бабусі і дідусі вижили завдяки тому, що стерли свою ідентичність і стали «совєцькімі малєнькімі» людьми

— Мої  батьки жили вже в світі де українська культура — це щось для музеїв і виступу на сцені…

— Я…. більше не російськомовна) тепер я бачу сни мовою пращурів ❤️

Все це я дізналась про себе за останні 9 років. Це втрачений скарб, який я знайшла! Війна в мій дім прийшла в 2014 і поставила ці питання. Війна не тільки на полі бою, вона в головах кожного.

Поки Герої протидіють мороку на полі бою, ми маємо цю пухлину вbивати в собі!!!  Кожен, с*ка, клятий день, цієї бля**ської війни!!!

Юлія Коваленко