Черговою гучною справою стала перемога професора Андрія Семененка, який у суді довів незаконність створення Університетської лікарні.

11 листопада 2025 року Вінницький міський суд повністю задовольнив його позов, визнавши протиправним і скасувавши жовтневий 2024 року наказ ректорки про реорганізацію. Про рішення суду повідомив сам позивач.

«Суд підтвердив: Університетська лікарня ВНМУ ім. М. І. Пирогова була створена з порушенням законодавства», — заявив професор.

Скасований наказ передбачав злиття Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю та Університетської клініки. Контроль за процесом поклали на проректора Василя Погорілого. До кінця 2024 року планувалося попередити працівників про можливе вивільнення, провести інвентаризацію та закрити рахунки обох структур.

Попри неоднозначну реакцію медичної спільноти, процес реорганізації у Вінницькому медуніверситеті одразу ж набрав обертів. Уже в лютому 2025 року колективу новоствореної Університетської лікарні офіційно представили її керівника — генерала медичної служби ЗСУ Андрія Вербу. Ректорка Вікторія Петрушенко особисто вручила йому «Положення про Університетську лікарню» та оголосила, що новий підрозділ об’єднає дві установи — Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю та Університетську клініку.

Андрій Верба — відомий військовий хірург, уродженець Жмеринки. До призначення у ВНМУ він багато років працював у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, брав участь у бойових діях і лікував поранених на фронті. Його поява у Вінниці тоді сприймалась як спроба підсилити університет потужним фахівцем із практичним досвідом.

Водночас процес реорганізації від самого початку супроводжувався суперечностями.

Опоненти Петрушенко стверджували, що створення «Університетської лікарні» не відповідає чинному Типовому положенню про університетську клініку, затвердженому Міністерством охорони здоров’я. Крім того, у інформаційному просторі периодично зявлялась інформація, що під час приєднання до нової структури сотні працівників не були переведені, а змушені були написати заяви про звільнення «за згодою сторін» — фактично втративши право на компенсації.

Додаткової напруги ситуації додав загальноукраїнський корупційний скандал у медико-соціальних експертних комісіях (МСЕК). На цьому тлі Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю, який увійшов до складу новоствореної лікарні, втратив одну зі своїх ключових функцій — встановлення інвалідності. А напередодні ювілею інститут з посади був звільнений його керівник — декан медичного факультету Віктор Шевчук.

Таким чином, уже на старті роботи нової структури постали серйозні питання — як щодо законності самої реорганізації, так і щодо дотримання трудових прав медичних працівників.

І, як згодом встановив суд, ініціатива створення клініки справді не мала достатніх правових підстав. За словами Андрія Семененка, вирішальним аргументом у справі стала офіційна позиція Міністерства охорони здоров’я, яке не погоджувало таке утворення.

«Погодження на створення лікарні від МОЗ України не надавалось і не могло бути надано», — підтвердив представник міністерства.

Професор Андрій Семененко — доктор медичних наук, колишній кандидат на посаду ректора та один із критиків нинішнього керівництва ВНМУ. Як відомо, у квітні 2024 року в університеті відбулися вибори ректора, які проходили у два тури. У першому турі Вікторія Петрушенко здобула більшість голосів, тоді як Андрій Семененко отримав лише 5,1 %; жоден із шести кандидатів не набрав тоді понад 50 % голосів, тож був призначений другий тур. У повторному голосуванні перемогу здобула Петрушенко, випередивши проректора з наукової роботи Олега Власенка.

Майже одразу після завершення виборів Андрій Семененко, який за його словами привітав Петрушенко з перемогою і вирішив «рухатися відповідно до програми переможниці», почав публічно звертати увагу на масові звільнення, які розпочалися в університеті. Особливо тривожними, на його думку, були події у планово‑фінансовому відділі, які свідчили про тиск на працівників і погіршення атмосфери в колективі.

«Ще на початку реорганізації я категорично виступав проти, бо бачив очевидні порушення законодавства. І, як показав час, суд повністю підтвердив мою позицію», — зазначив Андрій Семененко, коментуючи рішення щодо незаконності створення Університетської клініки. — «Набагато логічніше було б приєднати інститут до вже існуючої клініки»..

Справу щодо скасування наказу про реорганізацію професор виграв, однак судові баталії в університеті тривають. Семененко також перманентно оскаржує своє звільнення з посад директора університетської клініки та лікаря-анестезіолога, вимагаючи поновлення, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди. І він далеко не єдиний: подібні позови проти ВНМУ подали і інші співробітники.

«На жаль, у ВНМУ склалася дивна тенденція: якщо твоя позиція не збігається з позицією керівництва — навіть якщо вона законодавчо обґрунтована, — ти одразу стаєш «ворогом». Хоча саме такі застереження мають велику цінність», — вважає Семененко.

Він також заявив, що працівників змушували писати заяви на звільнення «за згодою сторін», позбавляючи права на компенсацію.

«Дуже прикро, що профспілка тоді не стала на захист працівників. На моє переконання, внески, які ми щомісяця сплачуємо профспілці, краще спрямувати на підтримку ЗСУ», — додав він.