Ініціатором стала бабуся нашого земляка Олена Юріївна, яка 45 років пропрацювала у місцевій школі вчителем математики. Профінансувала сільська рада. Підтримати родину та вшанувати честь її онука прийшли сільський голова, священик отець Георгій з парафіянами, близькі та сусіди.

– Максим Шаповал загинув у розквіті сил. У липні йому мало виповнитись 39 років. Це кіборг, який визволяв Донецький аеропорт. Людина, яку поважали не тільки у частині, а й, як ми бачимо, по всій Україні, — каже голова Вінницько-Хутірської сільради Валерій Кравченко. — За заслуги перед Батьківщиною Президент України присвоїв нашому земляку посмертно звання генерал-майора та орден «Герой України». Сьогодні минув майже рік після трагедії, і ми зібрались вшанувати Максима Шаповала, висловити турботу родині воїна. На його честь невдовзі у нашому селі з’явиться вулиця, земельні ділянки на якій отримали бійці АТО. Честь та слава нашому патріоту!

Згадували і про загиблого воїна сусіди. За їхніми словами, родина Максима Шаповала у селі шанована, порядна та патріотична. Дідусі, батько та дядько загиблого також служили і носили форму. Тож не дивно, що наш земляк, для якого вони були авторитетом, обрав собі професію військового. На жаль, ще школярем Максим втратив батька — у 32 той згорів від онкохвороби… Було у нашого земляка чимало друзів у Вінницьких Хуторах. Вони, дізнавшись про його загибель, найняли машину та їздили у Київ на його похорон…Тоді на прощанні не стримували сліз навіть чоловіки. Плакали, мов ті діти. Двоюрідна сестра та хрещена військового Вікторія додала, що вони були дуже близькі та дружні. Тож саме Максима вона взяла за хрещеного батька своєму молодшому сину.

Бабуся загиблого воїна Олена Шаповал із сумом ось що розповіла про свого онука:

– Максим був прекрасним та люблячим онуком. Постійно влітку у мене гостював. Коли виріс, по можливості навідувався у село, привозив завжди подарунки. Більшість його часу забирала важка та відповідальна служба. Він дуже любив свою дружину та двох діток. Знаєте, коли сталась та трагедія із онуком, ми до останнього не вірили, що це наш Максим. Дядько його Валерій, який живе та служить у столиці, дізнавшись про вибух, негайно виїхав на місце. Але туди нікого не пускали. То він повз до машини на колінах… Ці кадри облетіли всю Україну… — розповідає Олена Юріївна. — Втрата Максима непоправна, і ми будемо навіки у скорботі за ним. Розмістити дошку на честь онука я вирішила на своєму будинку, адже він народився у Вінницьких Хуторах та жив тут до того часу, поки його батьки не отримали квартиру у Вінниці. Це буде пам’ять про нього.

Нагадаємо, Максим Шаповал був кадровим офіцером, розвідником. Ще у 2014 році він був призначений командиром підрозділу спецназу ГУР. Із самого початку війни брав участь у бойових діях. У 2016-2017 роках бійці під командуванням Максима зробили кілька успішних операцій, внаслідок яких російські спецслужби мали великі втрати. 27 червня 2017 року наш земляк загинув у результаті вибуху автомобіля у столиці. Підрив автомобіля попередньо кваліфіковано як терористичний акт, пов’язаний з професійною діяльністю Максима Шаповала.