Після публікації листа до редакції наших читачів щодо оціночних суджень діяльності відомого священника УПЦ (мп) Володимира Тютенка, якого ще називають стовпом мп на Поділлі, він звернувся із вимогою про спростування. Мовляв, все, що написано, неправда. Ми уважно вивчили його «спростування», але чомусь нам здалось, що саме цей протоієрей лукавить. Тому провели власне розслідування.

Від Санкт-Петербурга — до Вінниці: «паломництво», що пахне імперією

 У зверненні до редакції священник стверджує, що у 2019 році до російського Санкт-Петербурга (на 5-й рік окупаційної війни — ред.) священник їздив у приватну паломницьку поїздку до храму Царських страстотерпців.

У серпні 2019 року настоятель храму святителя Луки Кримського у Вінниці, протоієрей Володимир Тютенко опинився серед учасників хресної ходи в Санкт-Петербурзі на честь «царствених страстотерпців» — родини останнього російського імператора Миколи II.

Подія відбувалася у місті Сестрорєцьк Ленінградської області рф. Організаторами виступили представники Російського імператорського союзу-ордену, руху, який відкрито сповідує ідеї «русского мира» та відновлення монархії під духовним покровом Московського патріархату.

«Ми з братією приїхали сюди з молитвою, вшанувати пам’ять страстотерпців, які показали приклад істинної віри та любові до царя», — говорив тоді о. Володимир у коментарі місцевому виданню «Сестрорецкие ведомости».

Після участі у цій ході він отримав «орденський знак святого царя Миколая II» — нагороду, якою в Росії відзначають осіб «за відданість православним традиціям і монархічному устрою».

У 2020-2021 роках цей самий знак публічно вручали діячам, які підтримали анексію Криму.

«Не політик і не пропагандист»: спроба виправдати імперську символіку

Після критичних публікацій у нашому медіа отець Тютенко у своєму зверненні до редакції заявив, що «поїздка до Санкт-Петербурга мала виключно духовний характер».

«Я був запрошений знайомим священником, ніякої політики там не було, це звичайна паломницька подорож», — пише він у відповіді.

Однак деталі самої події свідчать про протилежне. Хресна хода в Сестрорєцьку щороку збирає представників російських монархічних організацій, серед яких — фонд «Царский крест» та рух «Имперское братство». На офіційних банерах цих груп можна побачити гасла: «Православие, Самодержавие, Народность» і «Россия — Третий Рим».

Саме ці ідеї складають ідеологічне ядро «русского мира», який Москва активно просуває через церковні структури, у тому числі й на території України.

Крім того, виглядає досить дивним той факт, що отець Володимир Тютенко жодним чином не виступає проти публікації від 27.10.2025 «Священник УПЦ прославляє російського царя: у Вінниці проповідують «Богоугодну монархію» (https://33kanal.com/news/321614.html ). У вказаній статті наведено факт публікації Володимиром Тютенком на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» допису про те, що Церква Христова нібито «запропонувала монархію як форму правління», а цар — це «образ Царя Небесного».

Він називає Миколу II «помазаником Божим», а його родину — «досконалою у любові до Бога і Батьківщини».

Поки Україна кров’ю виборює свободу від імперії, у публікаціях вінницького священника лунають меседжі, що заперечують саму ідею народовладдя. Він фактично нав’язує думку, що «єдино правильна влада — царська», тобто підпорядкована «помазаному від Бога», а не народу. Монархізм Володимира Тютенка — не просто його цивілізаційний вибір. Зерна «руського міра», сіяні настоятелем храму свт. Луки Кримського УПЦ м. Вінниці і йому подібних душпастирів, проросли і у 2022 році накликали повномасштабне вторгнення рф. Його аполітичність суто номінальна і проявляється лише в небажанні визнавати військову агресію рф і причетність до неї керівництва московської патріархії.

Російські сторінки й «старі профілі»: пояснення, що не працюють

Тютенко у своїй відповіді також заперечує, що має стосунок до акаунта «Владимир Тютенко (Вінниця)» у соцмережі «ВКонтакте» (https://vk.com/id173477247). На сторінці, створеній ще у 2016 році, досі залишаються фото з храму святителя Луки Кримського, привітання з «Днем святого царя Миколая» і поширення контенту з пабліків «Христианская Россия», «Русский мир православный» та «Великая Победа». Крім того, на сторінці присутні 25 друзів та 6 підписок на групи, серед них наявні: «Христианская Россия», «Православие», «Александр Сатомский», «Новороссия | ДНР | ЛНР», «Цитаты Отцов Церкви» і «Православие», дані групи мають відкрито антиукраїнську позицію, всі групи відносять до пропагандистських каналів насадження антиукраїнських проросійських поглядів.

Священник пояснює це просто: «Цей профіль давно не активний. Можливо, хтось використовує моє ім’я».

Однак акаунт продовжує щороку оновлюватися, а під дописами регулярно з’являються коментарі парафіян храму.

Для експертів із інформаційної безпеки це типовий приклад «інформаційної двійки», коли священники, що не хочуть втрачати контакт із проросійським середовищем, залишають «тіньові» акаунти для вузького кола.

«Покаяння ПЦУ» як політична програма

У 2022 році, у статті «Канонічний український священник: діалог з ПЦУ можливий з покаянням» (https://orthochristian. com/146980.html), протоієрей Тютенко заявив:

«ПЦУ має визнати, що коли вона створювалася — вони згрішили. Їм потрібно покаятися у гріху розколу та відновити священницьке, тобто апостольське, наступництво».

Фактично, ці слова дослівно повторюють риторику російського патріарха Кирила, який у 2019 році називав ПЦУ «схизматичною структурою, що відпала від істини».

При цьому Тютенко жодного разу не засудив агресію рф проти України, не назвав Росію окупантом і не висловив підтримки Збройним силам України.

Так звана «позаполітичність», на яку він посилається, насправді є відтворенням кремлівської лінії, згідно з якою «церква має стояти поза конфліктом» — навіть коли один із «братніх народів» знищує інший.

«Благодійність замість позиції»: риторика подвійних стандартів

У своїх зверненнях Тютенко наголошує на гуманітарній діяльності — допомозі переселенцям і лікарням. Це дійсно важливо, але експерти з релігійної комунікації зазначають:

«Благодійність використовується як інструмент легітимізації для проросійських діячів УПЦ, аби створити ілюзію нейтральності» (Релігієзнавець Олександр Саган, коментар для «Главкому», червень 2024 року).

Інакше кажучи, добрі справи не перекривають токсичний зміст проповідей.

Мовчання — теж позиція

У «відповіді на звинувачення» протоієрей жодного разу не вимовляє словосполучення «російська агресія». Він не згадує Бучу, Ізюм, Маріуполь, не дякує українським воїнам, не молиться за Перемогу.

Зате згадує «єдність з братами у Христі» та «молитву за мир між усіма народами».

Це — класичний прийом московської церковної дипломатії, який зводиться до фрази: «не називай зло по імені — тоді ти нікого не образиш».

Висновки

l Факт участі у проросійських релігійних заходах підтверджений фото, публікаціями російських медіа та орденом Миколая II.

l Присутність у заборонених соцмережах із підписками на пропагандистські ресурси зафіксована.

l Риторика щодо ПЦУ повністю відтворює меседжі Московського патріархату.

l Відсутність публічної позиції щодо війни свідчить про приховану лояльність до росії.

Ось таким вийшло «спростування» і його редакційний аналіз.

Редакція «33-го»