Будівля, спроектована італійським архітектором, увібрала в себе риси тодішнього європейського модерну і природної подільської краси. «Такої гарної школи більше немає ніде в Україні!» — переконані брацлавчани.
Тоді у гімназії на різних поверхах розташовувались українські, польські і єврейські класи, але ніяких крупних суперечок у багатонаціональному шкільному колективі не виникало. Цікаво, що опікувався закладом Микола Можайський, рідний брат відомого авіаконструктора Олександра Можайського.
105 років пройшло… Нині цей навчальний заклад називається «Брацлавський навчально — виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 — гімназія» Брацлавської селищної ради Немирівського району». У гімназії навчаються 330 учнів, в тому числі майже сотня дітей з сіл Гриненки, Грабівці, Монастирське, Довжок, Слобода, Салинці. Останні десять років гімназію очолює директор Оксана Жураківська.
«Ми з вами!» — ці слова були ключовими у звіті директора за 2017/2018 учбовий рік, який пройшов 12 червня. «Ми» — це педагогічний, учнівський і батьківський колективи, які разом вирішують поточні і глобальні шкільні проблеми. А їх сьогодні вистачає!
Звітуючи, Оксана Жураківська розповіла про хід навчально-виховного процесу, структуру методичної роботи, про інноваційні технології, про соціальний захист педпрацівників і учнів, забезпечення харчування і медичного обслуговування школярів, організацію відпочинку, дотримання правопорядку у школі, зміцнення матеріально-технічної бази, про залучення додаткового фінансування і його раціональне використання. Відзначила, що рівень отриманих випускниками гімназії знань досить високий, серед них багато переможців олімпіад, 11% з них продовжують навчання у Європі. Молодіжні об’єднання «Джура Сокіл», «Молода Брацлавська Січ», євроклуб, гуртки за інтересами і спортивні гуртки виховують патріотів сьогоднішньої і завтрашньої України.
– Протягом цього року школа перейшла з підпорядкування Немирівської районної ради у підпорядкування Брацлавської селищної ради, — сказала Оксана Олегівна Жураківська. — Згідно зі стандартами «Нової української школи», ми починаємо програму нового першого класу.
Директор школи згадала про проблему з кадрами. На заміщення вакантних посад запрошували вчителів хімії, музики, географії, образотворчого мистецтва. А ще, згідно зі штатним розписом, не забезпечена третина обслуговуючого персоналу.
– У 2018 році загальний фонд школи складає 5, 5 млн грн. (в минулому було 4,7 млн), причому 75% фонду йде на підвищені зарплати вчителів, а, крім того, зросли тарифи на енергоносії, — наголосила Оксана Жураківська.
Роботу директора учасники зборів оцінили на «добре». Та колективу є над чим працювати! Брацлавська школа-гімназія №1 внесена до переліку пам’яток архітектури і культурної спадщини України, має реєстраційний номер. Але з року в рік стара будівля потребує все більшого догляду.
– У нас дерев’яний дах, накритий металочерепицею. Всього 1/4 даху ми перекрили, але залишились дуже проблемні ділянки. Дах і, відповідно, стеля школи потребують негайного оновлення! — стурбовано відзначила Оксана Олегівна. — Ці «гарячі» питання необхідно вирішити в першу чергу! Тут ми чекаємо дієвої допомоги від органів місцевого самоврядування! Нам потрібні не просто кошти для ремонту, а досить значні фінанси для реставрації архітектурної пам‘ятки, за стан якої відповідає адміністрація. Орієнтовно дах і стеля «потягнуть» на 700-800 тис. грн.
Опалення у школі водяне, котел газовий, але застарілі чавунні батареї вже не витримують критики. А ще є питання із спортзалою у 380 кв. м., яка опалюється електрообігрівачем, взимку його явно не вистачає. Добре, що поміняли 146 вікон, а вони ж у нас величезні, їхній розмір досягає 9-11 кв. м.
– Наша гімназія — взірець не тільки у Брацлаві, а у всьому Немирівському районі! Наш святий обов’язок зберегти це архітектурне диво, помилуватись яким спеціально приїжджають гості з-за кордону! Зусиллями керівництва і всього батьківсько-учнівського колективу зроблено частинку шкільного даху, але цього вкрай мало! — заявила Лідія Яковенко, вчителька української мови і літератури. — Сьогодні громади об’єднуються для того, щоб податки йшли на місця. Ми повинні «дзвонити у всі дзвони», звертатись у селищні, районні, обласні органи влади, у Кабмін, щоб нам допомогли провести ремонтно-реставраційні роботи і організувати комфортні умови для навчання школярів. Сподіваємось, що до нас приєднаються Чуків, Зяньківці, тоді на території об’єднаної громади ми зможемо стати опорною школою і будемо мати достатнє фінансування з боку держави. Таке, яке, наприклад, отримують школи Немирівської ОТГ — у Немирові, у Гуньці, Байраківці, Медвежому. Надіємось, що нам допоможуть привести у порядок дах і стелю нашої школи, архітектурно-історичної пам’ятки України!
