Є одна проста річ, яку світ нарешті мусить визнати:
росія не змогла зламати Україну за майже 12 років війни.
І це попри те, що Москва не була самотня. Під нею тихо стояв Китай, який десятиліттями годував росію технологіями, дрономоторчиками, деталями та інформацією.
А тепер — кілька фактів, які чомусь не люблять згадувати ті, хто сьогодні так голосно обговорює «мирні плани».
Факт перший. Україна воює роззброєною — і все одно стоїть
Україну багато років роззброювали росія, США і Британія, які підписали Будапештський меморандум і вимагали «не нарощувати оборонку».
Ми воювали без ленд-лізу, без бронепоїздів Сталіна, без нескінченних цукеркових заводів зброї, які працювали на СРСР у Другу світову.
У 1941–1945 роках США постачали Сталіну танки, літаки, порох, вибухівку, харчі, вантажівки, навіть рейки для залізниць.
А Україні — яка бореться за весь цивілізований світ — ленд-ліз так і не включили «офіційно».
І попри це — ми стоїмо.
І не просто стоїмо, а вже вичерпали російську армію під Покровськом, а не під Берліном, як «мріяли» писати на своїх гелікоптерах і танках остаточні переможні написи.
Факт другий. Росія безсиллям випросила собі “переговорника”
Коли стало зрозуміло, що ні Китай, ні іранські дрони, ні 300 тисяч мобілізованих не рятують, росія підписала собі в помічники США — точніше, друга путіна Стівена Віткоффа.
І одразу радісно почала махати прапорцями навколо «плану з 28 пунктів».
Так, як колись на площах махали знаменами перед гітлерівським гауляйтером.
Натхнення вистачило на кілька днів — рівно до того часу, поки план не прочитали юристи, дипломати і просто мислячі люди.
Бо цей документ — не про мир.
Це намагання легалізувати агресію і зробити вигляд, що все, що було з 2014 року, — просто непорозуміння.
Факт третій. Маленькі проросійські режими відкрили шампанське
Держави, в яких досі дбайливо зберігають портрети дідусів, що в Другу світову служили Рейху, першими підняли келихи «за нову перемогу росії».
Вони зробили вигляд, що Будапештського меморандуму не існує.
Що гарантій світ не давав.
Що Україна — не суверенна держава, а «прохідний двір» у великій політичній грі.
Їм зручно робити вигляд, що історія нічому не вчить.
Але ми-то знаємо: саме з таких «тріумфів» починається крах імперій.
Факт четвертий. Росія програла морально — і попереду програє фізично
Світ сьогодні на роздоріжжі.
Іллюзія, що можна «заморозити війну», вже розсипається.
Китай не рятує росію.
Іран не витягує.
Внутрішні ресурси тануть швидше, ніж патрони.
А Україна стоїть.
Україна б’ється.
Україна залишається суб’єктом, а не жертвою.
Це вже не про політику. Це — про історію.
Факт п’ятий. У цієї історії буде продовження
І фінал буде не там, де сьогодні намагаються поставити крапку Москвою написані «плани».
Коли імперія доходить до стану, коли вона зітхає з полегшенням від будь-якого “папірця”, — це означає лише одне: вона слабка.
А слабкі імперії довго не живуть.
Україна вистоїть.
Україна відбудується.
Україна стане міцнішою, ніж була будь-коли.
А росія?
Їй доведеться пройти свої вихідні двері історії — тихо або голосно, але обов’язково.
Завіса. Але тільки для них. Не для нас
Бо ми знаємо головне:
справедливість завжди перемагає на довгій дистанції.
І майбутнє завжди на боці тих, хто стоїть за правду.
The End — для них.
For Ukraine — тільки початок.
Михайло Апостол
