«Коли я сьогодні проходжу повз величезну вивіску в одному із спальних районів Вінниці, де рекламуються анонімні аборти, мені хочеться зрівняти цю клініку з землею…

Два роки тому в одному із таких приватних медзакладів зробили аборт моїй 15-річній сестричці. Я доклала максимальних зусиль, щоб горе-лікар, який позбавив мене племінника, більше не працював, але клініку не закрили і аборти там продовжують робити.

Моя Ксюша зустрічалася із старшим хлопцем. Я про це дізналася вже як вона прибігла в сльозах до мене в університет. Розповіла, що вагітна. Я була в шоці, але запевнила сестричку, що підтримаю у цій ситуації. Того ж дня завела до лікаря у державну поліклініку. Нас одразу попросили приїхати з мамою чи опікуном, інакше Оксану навіть не мають права обстежувати. Тоді вона вперше промовилася про намір зробити аборт, мовляв, не хоче створювати проблем батькам. Лікар пояснив, що у цій ситуації Ксюша не може приймати сама рішення, потрібна згода тата чи матері, бо вона неповнолітня. Ми вийшли з лікарні і обіцяли повернутися вже з батьками. Дорогою сестра дуже нервувала. Попросила мене піти додому і усе розповісти нашій мамі, а вона тим часом зустрінеться із своїм кавалером. На цьому і розійшлися.

Побачила я свою сестричку наступного дня, не вагітною… Вже потім з’ясувалося, що на аборт у приватну лікарню ії завів той таки кавалер, заплатив за процедуру. За добу ми з ніг збилися у пошуках Оксани. Батьки готові були до онука! Спочатку злякалися, але потім, як все обдумали, навіть раділи новині про поповнення нашої сім’ї. Але Ксюша про це вже дізналася після… Її телефон вперто мовчав, і ми не знали, де вона і що з нею. Прийшла сестра наступного дня, уся змучена і бліда. Ми все зрозуміли без пояснень. Її ніхто не сварив, не дорікав, бо кожен відчував частку своєї провини у тому, що сталося. З тих пір кавалер зник. А ми з батьками через правоохоронні органи зробили усе можливе, щоб лікар, який зробив аборт неповнолітній дівчинці, поніс хоч якесь покарання…

Але цей бізнес і далі процвітає.

Світлана Світла,
вінничанка»

Олена Беденко-Зваридчук із Комітету медичного права Асоціації правників України так роз’яснила законодавчі вимоги до процедури отримання згоди на медичне втручання неповнолітніх:

– Про згоду щодо переривання вагітності у мало- і неповнолітніх ідеться у чотирьох документах українського законодавства, а саме: у Цивільному кодексі (ЦК), у Законі України (ЗУ) «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і у двох Наказах МОЗ: «Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді» і «Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності». Усі ці нормативні документи узгоджуються між собою. Перші три з них містять чітку інформацію про те, що дитині до 14 років медична допомога надається тільки за згодою законного представника, а від 14 до 18 років — за згодою батьків.

Проблема у тому, що лікарі акушери-гінекологи на практиці сприйняли норму пункту 1.8. Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності Наказу МОЗУ як таку, що дозволяє не брати згоду на проведення втручання від законного представника особи, яка досягла 14-річного віку. І, якщо така особа звертається до гінеколога, їй здійснюється штучне переривання вагітності без повідомлення батьків чи законного представника. Проте це неправильно.

У переважній більшості випадків батьки рано чи пізно дізнаються про те, що їхня донька переривала вагітність, і висувають претензії лікарям, які здійснили медичне втручання. Останнім часом почастішали випадки позовів до суду таких батьків проти лікарів, які здійснили аборт. А в суді юрист може легко довести незаконність дій лікаря, тим паче, якщо були ускладнення аборту або віддалені несприятливі наслідки, зокрема бездітність.

Каріна МАЄВСЬКА