Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Сергієм Кабанцем.
Він воював у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Був солдатом, номером обслуги гранатометного відділення вогневої підтримки. Після бою 26 листопада поблизу селища Чумацьке (колишнє Пушкіне) майже рік вважався зниклим безвісти. Експертиза ДНК підтвердила його загибель. Йому було 32 роки.
Народився у селі Кренидівка на Сумщині, отримав спеціальність електрогазозварювальника. Працював у різних містах України, допоки не осів у Вінниці, де спершу працював у Вінницькій транспортній компанії, а потім у торговельній сфері.
В Оратівській громаді – День жалоби.
Після тривалих пошуків була підтверджена загибель Олександра Романюка, який зник безвісти під час бойових дій.
Вінницька громада попрощалася з полеглим захисником Андрієм Ковальовим.
Вінничанин став на захист Батьківщини від окупантів у перший день повномасштабного вторгнення. Був старшим сержантом, командиром відділення взводу розвідки 111-ї бригади ТрО із позивним «Грузія», брав участь у боях під Лисичанськом, Кремінною, Краматорськом, Ямполівкою, Покровськом.
Загинув 30 травня 2024 року поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області. Воїну був 51 рік.
Андрій Ковальов народився 17 листопада 1972 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню середню школу №10 та відслужив у армії. Строковий вишкіл проходив на Кавказі – звідси і позивний «Грузія», після чого працював у спеціальному конструкторсько-технологічному бюро, яке діяло при «Терміналі», а останніми роками перед повномасштабним вторгненням – у Виробничому об’єднанні «Елна-Сервіс».
Захисник має бригадні відзнаки, медаль «За вірність службі», «За поранення». Також був учасником столичного Майдану.
Втрата у Іллінецькій громаді.
23 листопада пішов у засвіти воїн, захисник України, солдат Роман Стаднік, 1986 року народження, житель с. Сорока.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олексієм Баланом.
Він виконував бойові завдання у 33-й окремій механізованій бригаді як оператор БпЛА. 8 листопада поблизу села Торецьке Покровського району отримав важке вибухове поранення. 13 листопада його серце зупинилося під час евакуації з поля бою. Йому було 47 років.
Народився Олексій у Вінниці. Закінчив школу №16, опанував професію столяра у техучилищі №3, служив у армії, усе життя працював за фахом. Разом із дружиною виховував трьох дітей.
«На щиті» додому повернувся мужній воїн, гайсинчанин, молодий матрос – Дмитро Дмитрук, 05.11.1997 року народження.
Цілий рік Дмитро вважався зниклим безвісти. Та після проведених влітку репатріаційних заходів обміну тілами з ворожою стороною, згідно з нещодавно проведеною ДНК-експертизою було встановлено загибель захисника.
Мужньо виконавши військовий обов’язок, матрос, номер обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, Дмитро Дмитрук загинув смертю хоробрих 13 листопада 2024 року неподалік від населеного пункту Новоселидівка Покровського району Донецької області в результаті ворожого мінометного обстрілу.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Юрієм Смоляком.
Він служив гранатометником у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Загинув 13 листопада поблизу міста Родинське Покровського району Донецької області. Воїну було 45 років.
Народився Юрій у Вінниці, навчався у школі №20.
Працював на підприємстві харчової промисловості, продавцем, а згодом у компанії ПП «Будівельник-А».
Підтвердилася інформація про загибель Василя Мовчана, 1985 року народження, жителя с. Жорнище. Із червня 2025 року його вважали безвісти зниклим.
3 червня 2025 року, у селі Рідкодуб Краматорського району Донецької області, молодший сержант Василь Мовчан віддав своє життя за Україну.
Гірка звістка надійшла у Вінницьку громаду.
11 листопада 2025 року у боротьбі з окупантом загинув житель с. Попівка, лікар Сергій Орленко.
Свій останній бій він прийняв у н.п. Загризове Ізюмського району Харківської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій прагнув стати до лав захисників.
У серпні 2022 року склав присягу на вірність українському народу. Ніс службу у лавах новоствореної 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади десантно-штурмових військ, займаючи посаду бойового медика, а згодом – старшого бойового медика роти. Він рятував життя побратимів у Бахмуті та його околицях, у Часовому Яру, у Вугледарі, на Куп’янському напрямку.
Перестало битися серце захисника, жителя Немирівської громади – Гордійчука Валерія Васильовича, 07.01.1968 року народження.
У Кібличі провели в останню земну дорогу солдата Вадима Рябоконя.
Півтора року воїн вважався зниклим безвісти за особливих обставин.
Вадим Рябоконь народився 06.09.1995 року в селі Грузьке Гайсинського району. Потім родина переїхала у село Кіблич. Вадим закінчив середню школу у смт Дашів, вступив у ПТУ та здобув професію маляра – штукатура. Працював на різних роботах.
У 2023 році Вадим Федорович був мобілізований до лав українського війська.
Служив у званні солдата на посаді стрільця-санітара стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1619. У кінці травня 2024 р. перестав виходити на зв’язок. Лише нещодавно після проведення репатріаційних заходів обміну тілами було ідентифіковано тіло захисника Вадима Рябоконя, який вважався зниклим безвісти під час виконання обов’язків військової служби. Згідно з експертизою ДНК, було встановлено, що Вадим Рябоконь загинув 25 травня 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Йому було 28 років.
У Гайсині поховали ветерана війни, офіцера Сергія Юрченка.
Сергій Петрович народився 20.09.1970 року в с. Війтівка Бершадського району Вінницької області. Закінчив Бершадську середню школу №2. Вищу освіту здобув у сільськогосподарській академії, отримавши спеціалізацію інженера лісового господарства. Під час навчання в інституті пройшов базову військову підготовку, отримав звання лейтенанта запасу. Військову службу в Збройних силах не проходив. Із 1992-го по 1998 рік працював у Бершадському та Гайсинському лісгоспах. Потім займався підприємницькою діяльністю.
З початком повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав українського війська. Служив у складі 210-го окремого спеціального батальйону «Берлінго». Брав участь у запеклих і важких боях за Бахмут, Іванівське (Донецької області), населені пункти Табаївка Харківської області та Невське Луганської області. Був двічі поранений. Після лікування, з травня 2025 року, продовжив службу у розпорядженні командира військової частини А 0707, обіймаючи посаду старшого лейтенанта, заступника командира роти з озброєння радіорелейного батальйону зв’язку.
На жаль, важка хвороба передчасно забрала життя нашого земляка. Його серце зупинилося 18 листопада 2025 року в реанімаційному відділенні Інституту серця МОЗ України м. Києва.
Стало відомо про загибель жителя Хмільницької громади військового Олексія Бабюка, який понад рік вважався зниклим безвісти.
Олексій Бабюк, 1990 року народження, загинув 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області.
Загинув захисник із Війтівецької громади.
Під час виконання бойового завдання із захисту України загинув мешканець села Мар’янівка, старший солдат Пивовар Олександр Степанович.
Боєць поліг 26 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Храпівщина Сумської області, виконуючи військовий обов’язок.
Захищаючи Україну, загинув мешканець Війтівців.
Анатолій Миколайович Гаврилюк.
Солдат загинув 6 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у місті Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.
Шаргородщина провела в останню путь свого воїна, “азовця” Артема Казимирського, 07.06.1986 року народження, з міста Шаргород.
Артем Олександрович народився у Шаргороді. Навчався у Шаргородській школі №2, по закінченні якої опанував професію будівельника. Разом із сім’єю проживав у Тульчинському районі.
У 2014 році Артем став на захист України від російського ворога. А з початком повномасштабного вторгнення знову вирушив на фронт. Разом з побратимами-”азовцями” захищав Україну спочатку в Київській області, а далі – на Донецькому, Запорізькому напрямках.
У вересні 2023 року прийшла страшна звістка – Артем зник безвісти. Лише зараз рідним сповістили, що, на жаль, захисник загинув.
Розвідник-радіотелефоніст взводу розвідки спецпризначення Національної гвардії України, старший солдат Казимирський Артем Олександрович загинув 17 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Роботине Запорізької області.
Сумна звістка надійшла до Могилів-Подільської громади.
16 листопада 2025 року, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України, внаслідок важкого поранення загинув солдат взводу безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ – Боднар Денис Андрійович, 2003 року народження.
Сумна звістка сколихнула жителів Тиврівської територіальної громади.
15.11.2024 р. поблизу н.п. Петрівка Покровського району Донецької області загинув житель с. Строїнці, водій кулеметного взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, рядовий в/ч А4674 ГОНЧАРУК Анатолій Миколайович, 19.03.1973 р. н.
Захищаючи Україну, загинув житель села Соболівка – Віктор Юрійович ЧОРНОБАЙ, 1986 р.н .
Тростянеччина в жалобі.
14 листопада 2025 року обірвалося життя захисника України – Миколи Аркавенка, 4.01.1994 року народження, з с. Капустяни.
Матрос Микола Аркавенко, оператор безпілотних літальних апаратів відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А2802, загинув 14 листопада 2025 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Костянтинівки на Донеччині.
На війні загинув житель Стрижавки Сергій Банцера.
Сергій народився 5 червня 1988 року в селі Привітному, що в Криму. Коли йому було пʼять років, із родиною переїхали до Мізяківських Хуторів. Тут закінчив місцеву школу, а 2006-го склав військову присягу та проходив строкову службу. Разом із родиною проживав у Стрижавці, працював на Стрижавському кар’єрі.
2014-го року добровольцем вступив до батальйону «Вінниця» та брав участь в АТО. Із початком повномасштабного вторгнення, з березня 2022-го року, знову став на захист України. Він був старшим солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 3-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 1-го мотопіхотної роти військової частини А2960.
15 грудня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області, Сергій Банцера загинув.
Майже два роки наш земляк вважався безвісти зниклим. Лише після проведення ДНК-експертизи було підтверджено його загибель.
Воїн за життя був відзначений численними нагородами, зокрема відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» та подякою Міністерства внутрішніх справ України за сумлінне ставлення до виконання посадових обов’язків, ініціативу та наполегливість.
Мурованокуриловецька селищна рада сповістила, що 19 листопада 2025 року при виконанні завдання з охорони фортифікаційних споруд поблизу села Дементіївка Харківської області загинув уродженець села Вищеольчедаїв, солдат Олександр Огородник, 29.04.1972 р.н.
Олександр Васильович був мобілізований 26.04.2025, служив стрільцем відділення охорони взводу охорони роти.
Перестало битися серце захисника з села Дружба Леоніда Гонтара.
Мурованокуриловецька селищна рада сповістила, що 21 листопада 2025 року в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.Мечникова помер від важкого поранення, яке отримав 4 листопада 2025 р. під час бойових дій, військовослужбовець, уродженець села Дружба Леонід Гонтар, 17.03.1977 р.н., солдат.
У Лука-Мелешківську громаду «на щиті» повернувся Євгеній Жовнір.
14 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині загинув Жовнір Євгеній, 5.01.2000 року народження, житель с. Лука-Мелешківська.
Трагічна новина надійшла в селище Шпиків – загинув Аленчук Олександр Сергійович, 03 серпня 1995 року народження, який вважався безвісти зниклим.
Майже рік родина чекали на звістку про долю нашого земляка. Проте, на жаль, підтвердився факт загибелі військовослужбовця.
Аленчук Олександр служив у 5 десантно-штурмовому взводі 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону.
18 грудня 2024 року під час виконання бойового обов’язку поблизу населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області РФ Герой прийняв свій останній бій.
Орлівка провела на вічний спочинок свого сина, патріота Сергія Зробка.
Сергій Анатолійович народився в с. Орлівка 15 липня 1974 року. Після закінчення Орлівської школи навчався у Гайворонському машинобудівному технікумі. Після проходження військової служби Сергій Анатолійович працював у рідному селі.
Із вересня 2014 року був мобілізований у ЗСУ і відправлений у зону АТО. Обслуговував артилерійську установку на передових позиціях під Дебальцевом.
Нагороджений відзнакою Генерального штабу «Учасник АТО», медаллю «За військову службу Україні» 02.11.2016 р., відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» 17.02.2016 р., почесною відзнакою «За оборону Дебальцево» 19.02.2018 р.
Після АТО працював у ФГ “Тригубенко”, обробляв свою землю.
Із початком повномасштабної війни знову став на захист України. Спочатку в ТРО, а потім на Покровський напрямок.
Внаслідок удару FPV-дрона на Харківщині загинув кулеметник із Джуринської громади Василь Набуральний.
Солдат Набуральний Василь Іванович, 07.01.1992 р.н., житель села Голинчинці, номер обслуги кулеметного взводу третього механізованого батальйону військової частини А2167, мужньо виконував бойові завдання на Харківщині.
15 листопада в районі населеного пункту Стариця Чугуївського району захисник отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок удару FPV-дроном по позиції підрозділу.
Вінницько-Хутірський округ провів у вічність спочилого 55-річного воїна-захисника Сергія Пілявця.
Сергій Пілявець народився 25 березня 1970 року. Став на захист України у 2017 році — пішов служити в АТО. Згодом, 10 листопада, був призваний до лав Збройних сил України, де продовжив виконувати військовий обов’язок на Донеччині.
15 листопада серце воїна зупинилося…
Внаслідок важких поранень помер уродженець Вапнярської громади Сергій Шленськовий. Військовий похований у Одесі.
Вапнярська громада отримала звістку про загибель свого земляка — Сергія Борисовича Шленськового. Він навчався у Вапнярському ліцеї №2. Після школи Сергій переїхав до Одеси. Там здобував фах в автодорожньому технікумі.
Коли почалася війна, Сергій не вагаючись став на захист України.
15 жовтня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Покровськ Покровського району Донецької області, отримав тяжкі поранення. Лікарі боролися за його життя, але рани виявилися надто глибокими…
