Для збору чималенької суми понад 2 мільйони доларів знадобилося лише десять днів.
Але то квіточки. Іншого фігуранта О. Чернишова ще оперативніше викупили з-під варти за 120 млн гр — трохи менше 3 млн доларів. А ще одному — І. Миронюку, мабуть, поки що збирають заставу у 126 млн гр. Але зберуть, сумнівів майже нема.
Нагадаю, що це мають бути «чисті», офіційні кошти — їх же не баулами у кєші тягають, як жалилися на «плівках Міндіча». Тобто, це мають бути особисті накопичення чи підтверджений податковою прибуток якоїсь великої фірми. Але хто ризикує такими значними коштами і репутацією на подібні застави?
Як правило, це родичі затриманих, які не входять до списку Форбс, тобто, не є легальними мультимільйонерами (окрім, хіба що М. Криппи). Або маловідомі фірми, чия бізнесова діяльність аж ніяк не дозволяє безпроблемно виводити з обороту такі значні кошти. Наприклад, гроші за Фурсенка, за наявною інфою, внесла приватна компанія «Варус Сінерджі» з чинним статутним капіталом у 100 тисяч гривень.
Але ж з тих самих плівок чітко випливає, що гроші на заставу подільникам зазвичай збирають самі високопосадові корупціонери — на кримінальному жаргоні «зкидуються на грєв», потім знов таки по тіньовим схемам заводять їх на якусь підконтрольну фірму. І вуаля — партнер по корупційним оборудкам майже вільний, знаходиться вдома та продовжує «вирішувати питання». І цілком може зникнути з-під домашнього арешту у разі потреби.
Оці два-три мільйони на заставу для схематозників просто дрібнички, бо вони оперують сотнями мільйонів.
Наші судова та пенітенціарна системи заплющують на це очі. Наш Фінмоніторинг настільки вперто не хоче бачити в цьому порушень, що складається враження, що він з корупціонерами регулярно грає на одну кишеню.
Так, громадянин не є злочинцем, допоки суд не виніс обвинувачувальний вирок. Але ж характер дільності фігурантів є повністю зрозумілим для суспільства. Проте по законах, що приймають депутати, надто багато з яких отримують основну зарплату у конвертах, нічого вдіяти неможливо.
Головна проблема, що в нас крадуть настільки багато, що цього вистачає не тільки на розкішне життя декількох поколінь топ-корупціонерів, але й на застави, адвокатів і — головне — вирішення проблем з уникненням реального покарання.
Корупційна система самовідтворюється, є шалено прибутковою та ще й має кошти і засоби для страхування і пом’якшення ризиків. За збереження таких умов вона є непереможною.
Alexandr Kochetkov
