Про це 29 листопада інформує Крижопільська селищна рада.

– Крижопільська громада затамувала подих. Селище завмерло в очікуванні дива, в очікуванні  свого Героя, воїна із Красносілки, Анатолія Ткачука. Він повертався додому із полону, – йдеться у повідомленні.

– Біля автостанції, не зважаючи на мряку, зібралася тисяча людей. Діти. тримали синьо-жовті прапорці. Учні та вчителі ліцеїв здіймали в похмуре небо жовто-блакитні кульки. Але найщемливіше — це були матері та дружини інших воїнів, які стискали українські стяги, молячись, щоб цей день став початком кінця їхнього очікування. Вони створили живий коридор вдячності та любові по обидва боки вулиці, коридор, по якому мав ступити земляк.

32-річний ветеран  поділився подробицями свого бойового шляху.

Розповів, що повномасштабне вторгнення зустрів на кордоні з Кримом. У перший же день, 24 лютого 2022 року, на Антонівському мосту, Анатолій отримав важке поранення, прикриваючи комбрига.

Ми йшли в колоні. Я був останній. Комбриг постукав по плечу: “Працюй зі мною в парі, будемо один одного прикривати”. Позаду мене прилетіла міна, пробила бронежилет, я отримав наскрізне поранення легень. Коли впав, мене ще добив снайпер… влучив у шию.

Далі був майже місяць порятунку і переховування у Херсонській обласній лікарні, місяць, наповнений страхом бути спійманим. Звідти, не до кінця загоєний, утік.

Почалися чотири місяці окупації, де Анатолій із побратимами не здалися, партизанили, передаючи інформацію про ворожі позиції.

Наприкінці червня вирішили прориватися до своїх. Але, на жаль, натрапили на ворожий блокпост.

– Нас розділили, побачили мої поранення, і так я потрапив у полон.  І тоді розпочався найстрашніший період: 1153 дні тортур, очікування та незламної віри…

І повернення відбулось.

Люди дякували Анатолію та захист.

І нагадували, що чекають повернення всіх воїнів із війни та полону, безвісти зниклих