1 грудня народився Микола Дмитрович Леонтович (1877-1921), український композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, збирач музикального фольклору.
Микола Леонтович – автор знаменитих обробок класичних творів для хору, українських народних пісень (понад 150, у т.ч. знаменитого «Щедрика»), опери «На русалчин Великдень» (її закінчив, відредагував та оркестрував Мирослав Скорик).
Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка (англ. «Carol of the Bells»).
Народився Микола Леонтович на Поділлі, у селі Монастирок. Його батько був священником, людиною освіченою, музикальною. Мати гарно співала. В родині Леонтовичів завжди звучала музика. Хлопчик не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата та сестер.
Проте батьки готували Миколу у священники.
Після закінчення Шаргородської бурси він навчається у Кам’янець-Подільській духовній семінарії.
Не маючи можливостей навчатися у спеціальному музичному закладі, він займається самоосвітою (студіює музичні підручники, опановує гру на скрипці, фортепіано), знайомиться з творами світової музичної класики.
З 1898 року, після закінчення семінарії, він працює вчителем сільської школи в Чукові, де організовує хор, оркестр, залучаючи туди учнів.
На власні кошти купує інструменти.
Саме тоді Леонтович склав свою «Першу збірку пісень з Поділля» та працював над «Другою збіркою пісень з Поділля», яка стала першим його виданням, що було надруковане.
У вільні від роботи літні місяці 1903-1904 рр. займається в навчальних класах Петербурзької придворної співоцької капели, яка була справжнім центром музично-хорового мистецтва.
Восени 1904 року Леонтович став викладачем співів у школі на станції Гришине, що на Донеччині.
Там він заснував хор, з яким виступав у різних містах та селах цього краю.
Згодом Леонтович переїздить до Тульчина (Поділля), де також учителює, займається хоровою справою, композицією.
З 1918 року композитор у Києві.
Його запрошують викладачем хорової справи у Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка.
Разом з Григорієм Верьовкою, знаним диригентом, він працює у народній консерваторії, яка ставила за мету музичне виховання народу.
Спілкування з видатними музикантами й діячами культури – Кирилом Стеценком, Яковом Степовим, Пилипом Козицьким, Олександром Кошицем, Дмитром Ревуцьким, Леонідом Собіновим – давало композиторові творче натхнення.
Але матеріальні нестатки, бурхливі події в Києві, пов’язані з частою зміною влади, робили життя сім’ї, де підростали діти, дуже невлаштованим.
Тому влітку 1920 року Микола Леонович відправив дружину з дочками до Тульчина, а восени й сам перебрався туди. Приємною подією для Леонтовича став приїзд восени 1920 року до Тульчина Другої мандрівної капели «Дніпросоюзу», якою керував Кирило Стеценко.
В репертуарі колективу були й твори Леонтовича «Щедрик», «За городом качки пливуть», «Моя пісня» та ін.
Життя композитора трагічно обірвалося в ніч з 22 на 23 січня 1921 року.
Повертаючись додому, Микола Дмитрович завернув у село Марківка, щоб провідати свого батька, який служив там священником.
І саме у батьківському домі його на світанку застрелив невідомий, якого пустили переночувати до хати.
Миколі Дмитровичу Леонтовичу було 44 роки.
