Серця рвуться від слів матері:

– Мій син Сергій Жук повернувся додому. Повернувся на щиті. Слово «загинув» застряє десь у горлі й не дає дихати.

Коли я йому говорила, що на війні загинув той і той, Сергій відповідав: Мам, це війна, так буває, на війні гинуть.

Він пройшов Запоріжжя, Бахмут, Андріївку… і бозна ще які важливі напрямки та гарячі точки. Повертався з такого пекла, про яке нам, цивільним, воїни не розповідають. Повертався сам і повертав побратимів, допомагав вийти іншим.

Він був не народжений для війни. Для чого завгодно, але точно не для цього. Бо я чітко знаю, що свого сина я народжувала не воювати. Підкорювати світ – так, бути вільною Людиною – так. У 2022 він зробив свій вибір – пішов на фронт добровольцем.

Дякуючи йому і таким, як мій син, Україна встояла як держава і ця російська чума не поглинула нас.

Вдома його нагороди. Золотий Хрест, Орден «За мужність» ІІІ ступеня, медаль «За поранення», полкова відзнака «За особисту хоробрість в бою». А біля них – маленький медведик, цю іграшку йому подарували місцеві дітлахи після визволення Херсона.

Сергій ніколи не скаржився. Не нарікав. Нічого не просив. «Мам, у мене все добре» – це була його відповідь на мої питання. І коли він говорив це своє «мам, у мене все добре», я відчувала, що це чоловік – справжній, мужній, сильний воїн.

«Це війна, мам».

Його крайній вихід став останнім. Я йому часто казала: син, ти – моя душа. Тепер там, де була душа – порожньо, її вирвали, і цю порожнечу нічим і ніколи не заповнити.

Хтось каже: додому повернувся назавжди. Але ні. Він – назавжди в строю. Сергій Жук (Прол) назавжди в строю. Серед кращих, серед достойних, серед Героїв.

Прощання з Сергієм відбудеться у четвер, 4 грудня.

9.30 – 10.30 – Батозька, 12. Служба «Реквієм», зала 2

12.00-12-40 – Центральний собор

13.00 – Сабарівське кладовище. Алея Слави

Прохання не нести вінки, беріть живі квіти, – повідомляє  мати Ірина.

Перед страшною звісткою схилив голови і другий ліцей м.Вінниці, де навчався Герой-доброволець Сергій Жук.

Редакція «33-го» висловлює щирі співчуття журналістці, ексредактору газети «Місто»,  начальниці управління у справах медіа та комунікацій виконавчого апарату Вінницької обласної ради Ірині Жук, дружині  Сергія Жука та родині.

Сергій був єдиним сином у матері.

Вічна памʼять Герою! Смерть окупантам!