Уявіть ситуацію. Весь світ кричить: – Україну змусять віддати території! Радники Трампа малюють карти поділу. У москві відкривають шампанське. А в Києві тривожна тиша.

Нас готують до капітуляції? Нас готують до того, що мир в обмін на землю – це єдиний вихід? Стоп, видихніть. А що, як я скажу вам, що це все блеф? Що існує документ – офіційний чинний закон Сполучених Штатів Америки, згідно з яким будь-який підпис Трампа під здачею Криму чи Донбасу – це злочин.

Юрій Швець у своїм екстренім зверненні* дістає з архіву документ, про який випадково забули всі – і на Банковій, і у Вашинґтоні.

Це не просто папірець. Це юридичний капкан для путіна і запобіжник для Трампа. Юрій Швець, із посиланням на провідних американських правників, розбирає кожну букву цього закону, згідно з яким Трамп, сам того не знаючи, підписав собі заборону на дружбу з кремлем ще у 2017 році. Швець пропонує Києву конкретний план дій просто зараз. Це та сама голка Кощея.

Спочатку оцінімо ситуацію. Останні тижні ми живемо у пеклі інформаційних вкидів. То Reuters, то CNN, то якісь неназвані джерела стверджують одне й те саме: лінія фронту заморожується, території де-факто залишаються під росією, а Україна відмовляється від НАТО. Це подається як реалізм, як нова політика Трампа. Нам кажуть – змиріться, іншого виходу немає.

Юрій Швець, колишній розвідник, аналітик, уміє читати документи. Він ставить просте запитання: а чи законно це з погляду права США? Адже Америка – не росія, де закон це воля царя. Америка – це країна процедур. І якщо президент порушує закон, настають наслідки, аж до імпічменту.

Швець провів власне розслідування. Він перекопав зведення законів США і знайшов там дещо неймовірне: закон, якого ніхто не скасовував, який діє прямо зараз. Записуйте або робіть скріншоти. Це ваша зброя в будь-якій суперечці про злив України. Йдеться про закон 115-44**, відомий як Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act (Закон про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій).

Конкретно нас цікавить розділ 257. Він називається Ukranian energy security (Енергетична безпека України). Нехай назва вас не вводить в оману – всередині там чиста геополітика.

Цей закон ухвалено 2 серпня 2017 року, і підписав його хто? Правильно. Дональд Трамп.

Що там написано? Ю. Швець цитує документ дослівно, й це звучить як вирок будь-яким “мирним” планам путіна. Згідно з параграфом 257, політика Сполучених Штатів полягає в наступному, переказую суть юридичної мови:

▪ США зобов’язуються ніколи не визнавати незаконної анексії Криму урядом рф чи відділення будь-якої частини території України за допомогою військової сили. США зобов’язуються допомагати Україні відновлювати її суверенітет та територіальну цілісність.

Тобто, не заморожувати, не домовлятися про нові кордони, а відновлювати і – чуєте? – ніколи не визнавати. Це не просто позиція Байдена чи демократів, це Law of the land – закон землі, закон, що діє на території країни. Ю. Швець наголошує: цей документ кодифікований, він увійшов у Зведення законів США під номером 22 US, код C 9546. Це означає, що, за американським законодавством, будь-який чиновник Держдепу, будь-який радник Трампа, який сяде за стіл з росіянами і підпише папірець, де сказано «Крим – російський» чи «Маріуполь – це Росія», автоматично стає злочинцем.

Тут скептики скажуть, що, мовляв, це було у 2017 році, а зараз 2025, усе змінилося. А ось і ні. Юрій Швець спеціально перевірив статус закону. Він чинний. На ньому стоїть позначка актуальності на кінець листопада 2025 року. Послухаймо, як сам пан Швець пояснює юридичну силу цього документа. Це важливо, щоб ми розуміли – це не архівний пил, це діючий механізм:

“Він означає, що в цьому законі, в тексті, який я вам зараз навів, немає жодних положень, що застаріли. Це підтверджує актуальність цієї правової норми зараз. Там нема дати, коли термін чинності цього закону автоматично минає.”

Отже, закон діє. Трамп не може сказати, мовляв, 2017 року він підписав цей закон, а тепер передумав. Щоб змінити цю політику, їм потрібно провести через Конґрес новий закон, яким буде скасовано старий.

А тепер згадайте, як голосували за цей закон у 2017-му. У Палаті Представників: 419 «за», три «проти». У Сенаті: 98 «за», два «проти». Це тотальна двопартійна підтримка. Навіть зараз, при всім розколі у США, скасувати такий закон було би політичним самогубством.

Тоді виникає логічне питання. Якщо закон забороняє здавати території, чому всі говорять про здачу? Ю. Швець пропонує дуже цікаву теорію – я б назвав її теорією приватного договорняка. Оскільки офіційні дипломати знають про цей закон і бояться тюрми чи санкцій, процес переговорів виведено в тінь.

За словами Ю. Швеця, зараз долю України намагаються вирішити не професійні дипломати, а забудовники – developers, бізнесмени, як-от Стів Віткофф. Люди з оточення Трампа, що не мають офіційних посад і думають, що закон їм не писаний.

І тут ми підходимо до найголовнішого. Що з цим знанням робити нам, українцям? Сидіти й чекати, поки американські юристи самі прокинуться? Ні, каже Ю. Швець, вони не прокинуться, бо бюрократія спить. Колишній розвідник називає цей закон голкою Кощея.

Це смерть для путінських планів, але цю голку треба дістати і зламати. План Ю. Швеця такий: ініціатива з Києва. Зеленський, Верховна Рада або МЗС мають негайно випустити офіційну заяву або резолюцію. Текст простий: “Ми поважаємо наших партнерів. Але ми не можемо підписати жодного документа про відмову від територій, тому що це порушує закон США №115-44. Ми не хочемо підставляти наших американських друзів під порушення їхнього ж законодавства”. Геніально, правда ж? Відмовити Трампові, посилаючись на закон самого Трампа.

Залучення Европи: після Києва цю хвилю має підхопити Кая Каллас та инші европейські лідери. Удар через Конґрес: українські лобісти, якщо вони існують і не зайняті дурницями, мають роздати текст цього закону кожному конґресменові.

Послухайте, як емоційно Швець описує цей механізм. Це той самий момент істини, халабуда  – це він про ці таємні домовленості за нашою спиною.

Швець упевнений: щойно закон 115-44 витягнуть на світло, щойно про нього з подачі Києва напише Washington Post або New York Times, усі щури розбіжаться по кутках. Бо ніхто у Вашинґтоні не хоче сісти за ґрати заради хотєлок путіна.

Що ми маємо у сухому залишку? Ситуація не така безнадійна, як нам малюють жовті телеграм-канали. В нас є потужний юридичний козир. Але є проблема: цей козир треба використати.

Ю. Швець підготував і виклав текст резолюції, але він – приватна особа. Він не може виступити в ООН. Це має зробити Зеленський. Це має зробити Стефанчук. Це мають зробити наші дипломати. Якщо вони промовчать, якщо вони побояться образити Трампа нагадуванням про закон, тоді нас справді можуть злити. Але не тому, що закон це дозволяє, а тому, що ми самі не захищалися.

Леся Порицька