Вінниця попрощалася із полеглим захисником Ігорем Кицюком.
Ігор Кицюк став у військовий стрій у лютому 2023 року. Боронив територіальну Україну на Донецькому напрямку у складі 21-ї окремої механізованої бригади на посаді водія другого протитанкового відділення взводу.
Після бою 16 грудня поблизу села Терни Краматорського району чоловік майже два роки вважався зниклим безвісти, проте дива не сталося. Воїну був 51 рік.
Він народився у Вінниці, навчався у школі №8, працював водієм навантажувача.
Махнівська громада втратила свого Героя – Івана Казмірчука.
У селі Безіменне Махнівської громади повідомили про трагічну загибель військовослужбовця, талановитого музиканта та одного з найкращих випускників місцевої гімназії Івана Казмірчука. Іван зростав у стінах Безіменської гімназії.
Іван був не лише військовим і талановитим музикантом, а й одним із найкращих учнів нашої школи, який завжди залишав по собі тільки добро. Він виріс у нашому шкільному колективі, і для кожного з нас його загибель — це непоправна втрата, що болить усім, хто його знав, — пишуть у групі “Безіменне”.
Знову втрати в Оратівській громаді.
8 грудня на 54-му році обірвалося життя військовослужбовця Збройних сил України Анатолія Жеребця із села Фронтівка.
Серце воїна зупинилось під час виконання завдання.
Вінниця провела у вічність полеглого оборонця України Сергія Жука.
Сергій Жук (позивний “Прол”) добровольцем став до війська на початку повномасштабного вторгнення. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, де виконував бойові завдання як стрілець-зенітник зенітного ракетного взводу. Брав участь у боях на Херсонщині, Запоріжжі, під Кліщіївкою, Бахмутом та Андріївкою. Загинув 27 листопада під час виконання завдання біля села Степове Ізюмського району Харківської області. Йому було 28.
Проявивши особисту відвагу та лідерство, отримав звання сержанта і низку нагород, серед яких Золотий Хрест, орден «За мужність» III ступеня, медаль «За поранення» та відзнака «За особисту хоробрість у бою».
Жителі Луко-Мелешківської громади зустріли «на щиті» Героя – Олександра Поліщука.
У боях за Україну загинув Олександр Пампуха, житель м. Гнівань.
Чоловік народився 3 січня 1986 року в місті Гнівань. Навчався у школі села Демидівка та у Гніванській ЗОШ №2. Після її закінчення вступив до Жмеринського училища, де здобув спеціальність помічника машиніста. Згодом проходив строкову службу. Працював на кар’єрі і на СЗБ у залізничному цеху помічником машиніста. Останнім часом був водієм на одному з підприємств Гнівані.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр добровільно став на захист України. Ніс службу на Запорізькому напрямку як старший кулеметник оперативного призначення Національної гвардії України.
4 січня 2024 року він зник безвісти. Олександр Пампуха загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області.
Іллінецька громада провела в останню путь жителя с. Павлівка, військовослужбовця Збройних сил України Геннадія Паламарчука.
Він проходив службу з 2025 року та помер у відпустці після тривалого лікування від важких поранень, отриманих у зоні бойових дій.
Геннадій Петрович Паламарчук народився 28 січня 1976 року в Іллінцях. Працював разом із матір’ю на цукровому заводі, згодом вони переїхали до Павлівки.
У 2025 році був мобілізований до лав ЗСУ. Наприкінці серпня отримав тяжкі поранення під час бойових дій. Лікувався у госпіталях Харкова та Львова. Під час його лікування померла мати.
3 грудня, перебуваючи у відпустці, військовий помер удома.
Немирівська громада отримала звістку про загибель Юрія Материнського, 22.01.1973 року народження – захисника, який по даний час вважався зниклим безвісти. Юрій Миколайович працював у Немирівській міській раді головним спеціалістом – інспектором із благоустрою.
У Гайсинську громаду «на щиті» повернувся захисник, житель с. Кущинці, старший солдат військової частини А0707 – Богдан Баранюк, 23.04.1998 року народження.
Герой зустрів свій останній бій 6 грудня 2025 року неподалік від населеного пункту Дружківка Донецької області внаслідок вогневого ураження FPV-дроном, отримавши травми, несумісні з життям.
У трагічній ДТП 6 грудня 2025 року неподалік с. Гнатівка загинув кібличанин, діючий військовослужбовець, солдат, гранатометник 1-го відділення охорони 1-го взводу охорони роти охорони Вінницького обласного ТЦК та СП, Валерій Лях, 17.04.1974 року народження.
Турбівська громада повідомила про втрату захисника України Віктора Довганя, уродженця села Правдене, Херсонська область, який останні роки проживав у с. Коханівка.
Віктор Іванович став до захисту Батьківщини ще у 2015 році й продовжив службу в лавах Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. Війна не зламала його дух, але після тяжкого поранення підступна хвороба забрала життя нашого Героя.
У бою загинув мужній воїн Віталій Бортнік, 1982 року народження, житель с. Нова Прилука Турбівської громади.
Чоловік пішов захищати Україну влітку 2024 р. Служив у 59 окремій штурмовій бригаді безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Воював на Донеччині. Певний час чоловік вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо про його загибель.
У Барську громаду повернувся «на щиті» мужній захисник Михайло Губчакевич.
Військовий понад рік вважався зниклим безвісти.
Старший лейтенант Михайло Губчакевич, 1968 року народження, житель селища Бар, командир зенітного ракетно-артилерійського взводу, вірний військовій присязі, він до останнього подиху стояв за свободу і незалежність України.
У вересні 2024 року, поблизу н.п. Новосадове на Донеччині, під час бою, Михайло загинув.
Під час виконання бойового завдання загинув уродженець села Миколаївка – Сергій Долечек.
Сергій народився 14 жовтня 1980 року в селі Миколаївка. Проживав у Козятині, навчався у Козятинській школі №5. Після школи вступив до Вінницького будівельного технікуму. Під час навчання був призваний на строкову службу у Львів. Після демобілізації продовжив освіту і здобув професію зварювальника у Вінницькому профтехучилищі. Працював зварювальником на ПРАТ «Вінницький завод «Маяк», згодом — у ТОВ «СОВЕК» у Вінниці.
Із початком повномасштабного вторгнення, у вересні 2022 року, Сергій став до лав Збройних сил України. Служив у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади, військової частини А1619.
16 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області Сергій загинув унаслідок удару ворожого БпЛА по позиціях самохідного артилерійського дивізіону.
На Дніпропетровщині загинув військовий із Іванівської громади Сергій Кондратюк.
Захисник із Калинівщини житель села Шепіївка Сергій Кондратюк, 05.10.1974 року народження, загинув під час ДТП по дорозі на виконання бойових завдань 28 листопада 2025 року у селі Миколаївці Синельниківського району.
Він брав участь в Антитерористичній операції, а після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист України – у березні 2022 року. Боєць служив у лавах 10 окремого мотопіхотного батальйону, виконуючи бойові завдання на різних напрямках.
У грудні 2024 року військовослужбовця відзначили нагородою Головнокомандувача ЗСУ – «Золотий хрест».
Самгородоцька громада втратила свого захисника.
5 грудня 2025 року зупинилося серце відважного воїна, уродженця села Сошанське — Сергія Іванишина.
У Северинівську громаду «на щиті» повернувся захисник Денис Кліщ з позивним «Малюк».
Денис народився у селі Чернятин, проживав із сім’єю у селі Слобода-Чернятинська.
З перших днів повномасштабного вторгнення 25 лютого 2022 року Денис став на захист рідної землі. Спочатку виконував завдання у Жмеринській теробороні, згодом вступив до лав 59-ї окремої бригади імені Якова Гандзюка ЗСУ.
Із 25 березня 2024 року Денис вважався безвісти зниклим. Саме у той день воїн загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Первомайське Покровського району Донецької області. Воїну був 31 рік.
На війні загинув воїн з м.Шаргород Ігор Лукашик, 23.06.1987 року народження.
Ігор Валерійович став у військовий стрій у жовтні 2024 року. Служив старшим водієм у десантно-штурмовій роті. Із лютого 2025 року воїн вважався зниклим безвісти.
Воїн поліг на полі бою, під час виконання бойового завдання 7 лютого 2025 року, але його тіло вдалось повернути лише тепер, в рамках обміну тіл військовослужбовців.
У Бершадській громаді важка втрата.
Під час виконання бойового завдання загинув старший солдат Микола Коцан, житель села Устя.
Микола служив старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї.
1 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області, він загинув.
Жителі Луко-Мелешківської громади зустріли «на щиті» Героя – Валерія Іщенка.
Тростянеччина попрощалася з мужнім захисником України Олександром Кукурудзою. Більше року воїн вважався зниклим безвісти.
25 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання, старший сержант Олександр Кукурудза, стрілець стрілецького відділення військової частини А1619, загинув поблизу н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області. Йому назавжди 51.
Олександр народився 28 лютого 1973 року в Тростянці. Закінчив місцеву школу №2. Після строкової служби в лавах Збройних сил України, працював водієм на різних підприємствах міста.
У 2015–2016 роках Олександр став учасником АТО. У червні 2024 року Олександра мобілізували. Він служив у званні старшого сержанта, став стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А1619 — підрозділу, що входить до складу 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка.
25 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Красногорівки Донецької області Олександр зник безвісти. Лише в листопаді 2025 року за результатами ідентифікації стало відомо, що він загинув, виконуючи свій військовий обов’язок.
Сумну звістку отримала Луко-Мелешківська громада.
2 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, на Донеччині загинув Петро Ткачук, 10.07.1992 року народження, житель с. Іванівка.
До цього вважався безвісти зниклим.
Вороновицька громада зустріла полеглого Героя Віталія Моргуна «живим коридором».
Моргун Віталій Сергійович народився 10 березня 1994 року у селищі Вороновиця. Навчався у Вороновицькому ліцеї, після школи закінчив будівельний коледж. У 2015 -2018 рр. проходив службу за контрактом. Був мобілізований 24 лютого 2022 року. Останнє місце служби – 3 ОШБ, 4 рота ударних безпілотних авіаційних комплексів ББС військової частини А4638.
Загинув 22 жовтня 2025 року неподалік с. Шийківка Ізюмського району Харківської області, беручи участь у визволенні цього села.
Додому «на щиті» повернувся мужній воїн, житель села Мельниківці – Сергій Гавриш, 1984 року народження.
14 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля н.п. Гірник Покровського району Донецької області, Сергій Гавриш героїчно загинув, виконуючи свій обов’язок.
Тульчинська громада отримала звістку про загибель захисника — жителя села Подільське Євгенія Болтухова, 2000 року народження.
Солдат Євгеній Болтухов служив розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Вірний військовій присязі, він мужньо виконував бойові завдання на передовій.
19 грудня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області наш Герой прийняв свій останній бій.
Підтвердився факт загибелі захисника із Калинівки – Віталія Чуловського.
Віталій Чуловський народився 3 березня 1975 року у Калинівці. Навчався у місцевій школі №4, згодом продовжив освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту», де здобув фах машиніста. Після навчання працював у спеціальному підрозділі громадської безпеки МВС України у Києві, а пізніше повернувся до Калинівки, де займався підприємницькою діяльністю й активно підтримував розвиток громади.
У березні 2023 року Віталій став до лав Збройних сил України. Служив на Курахівському напрямку. 18 січня 2025 року під час одного з бойових виходів він загинув. З того часу вважався зниклим безвісти, і лише тепер вдалося здійснити евакуацію тіла. 6 грудня офіційно підтверджено факт загибелі нашого земляка.
