11 грудня. Одна з найтрагічніших дат в історії мого рідного Криму.
Сьогодні ми схиляємо голови в пам’ять про євреїв та кримчаків, які стали жертвами нацистського терору в роки Другої світової війни.
Ми називаємо це Кримським Голокостом. У грудні 1941 року, окупувавши півострів, нацисти розпочали планомірне знищення людей лише за їхню національність та віру.
Протитанковий рів на 10-му кілометрі Феодосійського шосе під Сімферополем став кримським Бабиним Яром. Місцем, де земля просочена кров’ю тисяч невинних людей. Такі самі страшні місця масових страт є у Феодосії, Керчі, Євпаторії та інших куточках півострова.
Ця трагедія завдала непоправного удару по етнічній мапі Криму. Десятки тисяч євреїв були вбиті. Але особливо болісною ця сторінка є для кримчаків. Нацисти знищили майже 80% представників цього нечисленного народу, фактично поставивши його на межу зникнення.
Як кримська татарка, чий народ пережив депортацію 1944 року, я глибоко відчуваю цей біль. Історія Криму ХХ століття, на жаль, є історією того, як тоталітарні режими, коричневий та червоний, намагалися “зачистити” півострів, знищуючи його корінних мешканців для заселення своїми людьми.
Сьогодні Крим знову в окупації. Російський режим, який цинічно спекулює на темі “боротьби з нацизмом”, насправді наслідує його найгірші практики, переслідуючи людей за ідентичність і незгоду, руйнуючи історичну пам’ять та переписуючи історію. Вони не шанують мертвих і не цінують живих.
Наш святий обов’язок – пам’ятати кожну жертву та зберегти правду про Кримський Голокост. Пам’ятаємо, що боротьба за деокупацію Криму це також боротьба за відновлення історичної справедливості для всіх його народів.
Вічна пам’ять невинно убієнним. Сили нам усім, щоб захистити живих і відстояти пам’ять мертвих.
Таміла Ташева
Думаю ВСУ выбрали правильную тактику атаковать не только российские НПЗ и хранилища, но и ударить непосредственно по местам добычи углеводородов. Дело в том, что российскому режиму гораздо проще установить защиту вокруг НПЗ и хранилищ чем вокруг каждого места добычи углеводородов. Эти места добычи как правило расположены в очень труднодоступных местах.Соответственно подвоз туда систем ПВО вместе с обслугой сопряжено с огромными организационными, логистическими и финансовыми трудностями. На практике это означает, что обеспечить надёжной ПВО каждое место добычи на каждом месторождении попросту невозможно. Чем Украина и обязана воспользоваться! Это своего рода “игла Кащея” или “Ахиллесова пята” Путина. И нанося методические удары по ней можно уничтожить кровь питающую РФ. А значит и способность её продолжать войну. И именно на таких ударах ВСУ и должны сосредоточиться.