Це був знак страшної страти, що чекає на кожного самостійника, не згодного з системою.

Леонто́вич Мико́ла Дми́трович (1 (13) грудня 1877, село Монастирок, Брацлавський повіт, Подільська губернія— 23 січня 1921, село Марківка, Гайсинський повіт, Подільська губернія) — український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч.

160 опрацювань народних пісень створив Микола Леонтович. Найвідоміші — «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Козака несуть», «Зашуміла ліщинонька», «Ой, з-за гори кам’яної». З них 50 творів для дитячого хору видав у навчальних посібниках «Нотна грамота» та «Сольфеджіо».

Працював на Донбасі

1877, 13 грудня – Микола Леонтович народився у сім’ї священика у селі Монастирок Брацлавського повіту – тепер Немирівський район Вінницької області.

Дід та прадід також були священиками. Батько Дмитро Феофанович грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Мати Марія Йосипівна добре співала. Брат Олександр та сестра Марія стали професійними співаками, Олена навчалася у класі фортепіано Київської консерваторії, Вікторія грала на кількох інструментах.

1892 – вступає до Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському, яку закінчує 1898 року.

1901 – видає першу збірку пісень Поділля. За два роки виходить другий — із посвятою Миколі Лисенку.

Працює вчителем двокласної школи у селі Чуків. Грає на скрипці та флейті. Організує шкільний оркестр. За власний кошт купує п’ять скрипок, віолончель, флейту, корнет та тромбон. При місячної зарплаті вчителя 27 крб на кожен інструмент віддає від 25 до 40 крб.

1902 – працює вчителем музики у Тивріві – тепер райцентр Вінницької області. Тут знайомиться та одружується з Клавдією Жовткевич. Вона на 2 роки старша та приїхала з Волині. Удвох працювали у Тивріві, потім у Вінниці. Там 1903 року народжується дочка Галина.

1904 – їде працювати на Донбас викладачем співу та музики в залізничній школі. Живе із сім’єю на станції Гришине (нині місто Покровськ Донецької області. — Країна) у бараку для залізничників.

Під час революції 1905 року організує хор робітників, який виступає на мітингах. Діяльність Леонтовича привертає увагу поліції. Він змушений повернутися до Тульчина. Викладає музику та співи в єпархіальному училищі для дочок сільських священиків.

З 1909-го бере уроки композиції, поліфонії у професора теорії музики Болеслава Яворського, якого періодично відвідує в Москві та Києві.

1916 – разом із хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика».

1919 – під час захоплення Києва денікінцями змушений тікати до Тульчина. Там засновує першу у місті музичну школу.

1919-1920 – працює над народно-фантастичною оперою «На русалчину Великдень» за однойменною казкою Бориса Грінченка.

1921, 23 січня – убитий агентом ВЧК ( Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією та саботажем) Опанасом Грищенком у селі Марківка – тепер Теплицького району Вінницької області. Текст рапорту, який розкриває ім’я вбивці композитора, було оприлюднено 1997 року.

Вʼячеслав Матюнін