Або Путінська багатоходівка: як Україна зруйнувала мрії диктатора про “велику Росію” гегемона в Європі

Коли Путін 24 лютого 2022 року розв’язав повномасштабне вторгнення в Україну, у розмовах зі світовими політиками, які намагалися зупинити агресію, він наполягав на “історичних правах”, “денацифікації”, порушених домовленостях із західним світом, страху перед НАТО та про інші надумані загрози для Росії.

Але давайте подивимося глибше. А що, якщо ця агресія була не просто імперським реваншем з метою захоплення України, а першим, холоднокровним і цинічним кроком у грандіозному плані захопити контроль не лише над частиною бувшого соцтабору, а над усім Європейським Союзом, щоб використати його колосальні людські та економічні ресурси на власну користь?

Гіпотеза така: Путін мріяв блискавично розгромити Україну, поставити маріонетковий режим, долучити український мобілізаційний ресурс до своєї армії, а потім через шантаж, гібридні атаки, прямі просування та ядерні погрози підкорити спочатку Східну Європу, а також без’ядерну Німеччину.

Зрештою, це мало б перетворити весь Євросоюз, з його $19# трильйонами ВВП і 450 мільйонами населення, на новий, підконтрольний Кремлю, сировинно-технологічний протекторат.

Це мало б спровокувати остаточний розвал НАТО, розколоти ЄС і перетворити Росію на справжнього гравця в триполярному світі, який контролює найбільший економічний блок світу, поряд зі США та Китаєм.

Звичайно, це гіпотеза – ніхто не може залізти в голову кремлівському диктатору. Але події останніх років лягають у цю логіку, як пазли.

І головне: незламність українців зірвала весь цей геноцидний план, перетворивши Росію на залежний від Китаю сировинний придаток замість контролера Європи.

Як українець, я пишу це з болем і гордістю – бо ми не просто стоїмо, ми врятували Європу від нової, набагато небезпечнішої “залізної завіси”, за якою її ресурси працювали б на Кремль.

Геополітичний контекст: Європа як ключ до супердержави

Путін завжди мріяв про багатополярний світ, де Росія – не “регіональна сила”, як казав Обама, а рівний полюс поряд з Америкою та Китаєм.

У його довоєнних промовах червоною ниткою йде ідея: Росія мусить повернутися до статусу імперії.

Але для цього бракує всього: населення тане, економіка менша за італійську, технології – застарілі.

Європа для Кремля – ідеальний, життєво необхідний “приз”. Це 450 мільйонів висококваліфікованого населення, 19 трлн доларів ВВП, найбільший ринок світу, передова промисловість.

План був не просто впливати, а підпорядкувати цю економічну міць, щоб Путін міг кинути виклик і США, і Китаю.

Якщо відірвати ЄС від США і поставити під московський контроль – Росія стає непорушним геополітичним гігантом.

Російські доктрини національної безпеки та воєнні стратегії постійно твердять про “сферу привілейованих інтересів” саме в Європі. Не в Азії, де Китай уже домінує, а тут, де можна грати на енергетичній залежності, слабкостях і тиснути на лідерів до безкінечності.

План у три етапи: від блискавки в Києві до контролю над Берліном

Путінський задум міг виглядати так:

Бліцкриг в Україні (лютий-березень 2022). Розрахунок на швидку перемогу: «Київ за три дні», Зеленський у втечі, маріонетка на троні, повна інтеграція українського військового та людського потенціалу.

Це мало стати шокуючим сигналом Європі: “Ми серйозно, і ми йдемо далі, а ваша оборона без США – ніщо”.

Ми ж знаємо, як це скінчилося – Буча, Ірпінь, героїзм ЗСУ.

Гібридний наступ на Східну Європу (2022-2024). Після “перемоги” – безжальний шантаж газом (згадайте зупинку “Північного потоку”), диверсії (підпали в Чехії, Польщі, кібератаки на Балтії), військовий тиск на Варшаву та Вільнюс, щоб довести їхню незахищеність.

Це ми бачимо й зараз з дронами і іншими провокаціями, але вже не як наступ, а як відчайдушні конвульсії.

Економічне поглинання Німеччини та розвал НАТО. Найсміливіший крок. Німеччина вже планувала відмову від ядерної енергії та відмова від американських ядерних ракет. Без НАТО і з підступною зрадою США Німеччини – економічний гігант без військових зубів, критично залежний від російського газу.

В прямій чи опосередкованій окупації Путін міг би нав’язати “співпрацю”: німецькі технології та індустрія в обмін на лояльність і дешеві ресурси.

Німеччина стала б для Росії тим, чим Східна Німеччина була для СРСР – промисловим серцем, яке живило б Кремль.

Вся Європа в жаху та незахищеності схилила б голову перед Російською імперією, фінансуючи її ВПК власними ВВП.

Що Росія мала виграти: від населення до технологій

Успіх дав би Москві:

Контрольоване Населення: +40-50 мільйонів (Україна+Молдова+Грузії) та понад 100 мільйонів (Східна Європа) – прощавай, демографічна криза.

Економіка: Доступ до ВВП Євросоюзу ($19 трлн), монополія на енергію. Росія б де-факто розпоряджалася фінансами та виробничою базою, що перевищує її власну в рази.

Технології: Німецьке машинобудування, французька авіація, хімія – прощавай, відсталість; Кремль отримує технологічний стрибок за чужий кошт.

Геополітика: Європа як заручник – жодних санкцій, вплив на світову торгівлю, що дозволяє диктувати умови і США, і Китаю.

Тоді Путін справді міг би дивитися в очі Сі Цзіньпіну як рівний, а не як прохач. А головне, він би мав інструменти для маніпуляції Дональдом Трампом, діючи вже як непереможна світова сила, а не як дрібний шантажист.

Як український опір зруйнував мрію

Ми не здалися. За чотири роки Росія втратила понад 750 тисяч убитими та пораненими (за даними західних розвідок на грудень 2025-го).

Експорт газу в Європу впав на 85%, армія – посміховисько, наступи загрузли в чотирьох областях.

Замість домінування – ганебна залежність від Китаю: понад 70% торгівлі, розрахунки в юанях, імпорт усього – від дронів до чипів.

Російська нафта йде в Пекін із дисконтом 20-40%, а Сі отримує дешеву сировину й ослаблену Росію як буфер проти Заходу.

Ми не просто захистили себе – ми змусили Європу озброїтися, НАТО – зміцнитися, а світ – побачити справжнє обличчя Кремля.

Трамп: Руйнівний Фактор на Поводку Кремля

Єдине, де Путін не помилився, – це Дональд Трамп. Американський екс-президент діє категоріями особистої вигоди та угод: “Все продається”. Його риторика – спочатку називає Зеленського “диктатором”, потім вимагає “миру” на умовах Москви, обіцяє зняти санкції за “гарну пропозицію”.

Кожне таке слово – це безцінний подарунок Кремлю, бо воно розхитує єдність Заходу, сіє хаос та легітимізує російські вимоги.

Трамп, можливо, не усвідомлює всієї геополітичної картини, але його політика тиску на Україну та саботажу допомоги прямо грає на руку Путіну. Він діє, як сліпе курча, що клює зерно, не бачачи, що це допомагає ворогу здійснити руйнування системи міжнародного правопорядку, яку США будували десятиліттями, і завдати критичної шкоди місії Сполучених Штатів як лідера вільного світу.

Висновок: Україна – Щит Європи та Ключ до Світового Правопорядку.

Ця війна – не про “історичні землі”, а про імперський план.

Олег Кий