Ось подивіться відгуки незламних одеситів та зрозумієте, що це українське місто не здасться:
– Нас вже встигли назвати містом темряви. Встигли згенерувати картини апокаліпсису. Намалювати чорні перспективи. Але ніт!
Пішла четверта доба після інтенсивних обстрілів Одеси. В квартири, хоч і поволі, але повертають світло, воду, тепло. Всі служби працюють в цілодобовому режимі. Звичайні люди, звичайні бізнеси – великі і малі, всі намагаються полегшити життя одне одного.
Це дуже зворушливо направді.
І знову відчуття, як у 2022-му. Коли ми були єдині перед страшною загрозою. Коли зʼявлялись інші сили і інші слова – підтримуючі, заспокійливі, мотивуючі.
Читаю Threads, і майже підряд:
«Прочитала сьогодні фразу: «В Одесі здаються тільки квартири». Пропоную зробити цей вираз ще
одним слоганом міста, бо топ».
«Лайфхак:
- народжуєш в день найнамасованішого обстрілу в регіоні за останній рік;
- переживаєш блекаут та відсутність води у пологовому, де є світло і вода».
«Помила холодильник. Морозилка ще тримає оборону. Мої рідні та я живі і здорові, є де спати, є що їсти.
3 мінусів: росія все ще існує…»
«В нашій маленькій хатці, на Донбасі, 9 градусів, світла нема, Одеситам привіт) Але скаржитись нема чого, вечерю приготували, а найголовніше: Донбас – це Україна! Допоки ми тут – так воно і буде!
Всім смачного і тихої ночі!».
«Знаєте, це так неймовірно, коли заходиш сюди, знаючи яка ситуація в Одесі, і бачиш, як люди згуртовуються. Одні пропонують гарячу воду чи просто воду тим одеситам, які її не мають, інші пропонують зарядитися у них. Це просто космос. І, сидячи на Донеччині, розумієш, що не все втрачено і ти не даремно тут. Люблю вас, одесити, і свою Одесу також!»
«Це треба бути дебільним кремлівським ідіотом, щоб витратити 4 млрд. дол. на блек-аут Одеси,
розраховуючи, що місто припинить життя. Людей, що пережили революції, голодомори, війни і пандемії, неможливо зламати нічим.
Одеса усе переживе. І підвладною москві не стане. Тепер вже ніколи».
«Ну добре, і я розкажу. Одеса, маю газову плиту, ношу сусідам гарячу
воду та роблю чай охоронцям. Подруга приїхала до мене мити голову водою з каструлі. На пункті незламності залишила свої подовжувачі людям в користування.
Зарядила телефон в «Пʼяній вишні»на 16 станції. Поки чекала, читала четверту книгу за час цих відключень та дивилася на пару – дівчина та військовий, танцюють на пірсі під пісню «Танцюй зі мною» Адама. Життя». «@dtek.ua, як мешканець Львова, прошу скрутити нам половину світла і передати одеситам. Дата. Підпис. Дякую».
«Одеса без світла: жителі міста готують на зварювальних апаратах і свічках, ходять в супермаркети за підзарядкою і сидять в ресторанах під звуки прильотів. У соцмережах масово публікують відео, як приморське місто виживає без електрики. І не просто виживає. Ми ЖИВЕМО, попри все!»
«Не заздріть! Прямо зараз, прямо тут, на території мого ЖК, мешканці готують 20 літрів глінтвейну. Сусіди.Каструля. Кострииик.Вино. Ну, балдьоож. Третя доба без світла, а шо ви хотіли?!»
«У мене, в Аркадії, є гаряча вода і трошки ще тягне екофло. Кому потрібно помитися, будь ласка, не соромтесь, пишіть!».
«Одесочка, кому треба випрати речі, а у вас немає світла, пишіть в приватні, мені дали світло, можете привезти, загрузим в мою стіралку. Одеса, Україна».
«ЖК, в якому я проживаю в Одесі, є уособленням незламності нашого народу. Палатка з гарячими напоями, з генераторами для зарядки, солодощі, гарячі обіди, глінтвейн – і це все для людей! Люди, ви – найкращі!».
«Одесо, у мене в морозилці вже ледве виживають без світла 2 кілограми креветок і ще купа всього.
Може, нам час зібратись на великі шашлики десь біля моря та винести все з холодоса, поки воно не вмерло? Хай (тут було погане слово, яке яскраво характеризує істот із сусідньої поганої країни) подивиться, як ми тусимо біля вогнища під музичку».
«Одесити немиті, замерзші, повиїдали все з морозилки, в термобілизні – але не зломлені. Я сьогодні бачила, як чувак купався в морі! Красавчик)».
«Дали світло! Люди, якщо вам треба щось зарядити, приготувати їсти, помитися, попрати і т.д. Приходьте Центр міста. Безкоштовно, звісно!»
«Дівчатка, Одеса, у мене є світло (на цю хвилину) та вода. Живу на 7 небі. Якщо комусь треба голову помити, покупатись, зарядити щось, або навіть попрати речі, то пишіть, поки є можливість, я не проти допомогти».
«Прокинулась від вибухів, побігла в ванну. Чую, щось гуде, в голові:
ШАХЕД!!! А то холодильник. Три доби без світла і я вже боюсь холодильника. Додам в резюме: «швидко адаптуюсь». P.S. Таїрово, Одеса. СВІТЛОООО!».
«Я готовий потерпіти без світла, дивлячись, як в Одесі 24 години всі черги поспіль сидять тупо без світла вже кілька діб… Тернопіль виховав хороших людей, принаймні не лицемірів, здебільшого. І мені дійсно за них не соромно! Одеса та одесити, ми з вами!».
«Поділимося, ніхто не заслуговує так довго бути без світла. Тримайтеся, або чекаємо вас у файному нашому місті. Моря не маємо , але озеро у нас – неймовірне!»
«Сиджу в кафе, заряджаю телефон, поряд чоловік розмовляє по телефону: – Та, блін, світла немає, води теж, в країні повний триндець, а тобі лише потрахатись!». Вимикає телефон, сьорбає своє капучино».
«Після того, як бізнеси відпрацювали і продовжують працювати як пункти незламності в повний блекаут в Одесі, їм просто необхідно зробити податкові канікули. Бо більшою мірою пунктами незламності виявилися саме бізнеси».
«Я одесит. Сиджу в темряві і плачу, вщент заскочений (тут було інше слово) словами підтримки між нами, мешканцями міста, а ще більше від теплих слів підтримки людей зі всієї нашої великої України. Обіймаю і безмежно дякую!».
