Про це заявляє історик Олександр Врублевський:
– 25 листопада мною написано звернення в управління містобудування і архітектури, де знаходиться відділ охорони культурної спадщини (чому не в управлінні культури?). В зверненні повідомлялося, про нововідкриту систему курганів – стародавню пригоризонтну обсерваторію, яка ще не внесена в Державний реєстр памяток археології, не має ніякого охоронного статусу, і щороку зазнає значних руйнувань. Найбільші руйнування спричинила техніка лісників, які проводили суцільні рубки, а потім під плуг висаджували молоді саджанці, переорюючи кургани. Так , за 20 років було знищено четверть курганів – більше 20 .
Звернення писалося з надією, що відділ охорони культурної спадщини дасть доручення науковій групі краєзнавчого музею, археологам , можливо, геодезистам, дослідити цю систему курганів, виготовити облікову картку об’єкту і почати процедуру внесення цієї пам’ятки в реєстр. Це дослідження не передбачає розкопок і руйнування курганів, а лише перевірки специфічного розташування курганів по азимутах сходу Сонця в дні рівнодень і сонцестоянь. А також можливості визначення по них місцевого полудня. Всього-навсього. Щоб підтвердити, або заперечити мої висновки. Руйнувати кургани не потрібно! Хоча це так люблять археологи.
Та, на жаль, чиновники, як завжди, саботували вивчення представленого мною дослідження. Вже на третій день, 28.11.25 я отримав відповідь. У відповіді було вказано, що пам’ятку археології місцевого значення «Скіфські кургани» 4ст.до н.е. (Вінницький район с Переорки), виявляється, було взято на державний облік ще 10.06.1971 року, рішенням Вінницької обласної ради під №313. Отак. Виявляється, що ці кургани, які щороку знищуються чорними археологами і лісниками, вони ці кургани державою охороняються! Вони чиновникам, виявляється, відомі! Що ж це за така дірява і сліпа державна охорона, якщо кургани щороку нищаться? Та ще й Державним лісгоспом.
Але ця відписка – це нагла брехня. Насправді це рішення бере під так звану «охорону» курган Півневу Могилу під номером 147 в реєстрі пам’яток. І кургани біля неї на площі 2,1 га. А нововідкриті кургани знаходяться за 1.3 км від Півневої Могили, і не мають ніякого охоронного статусу, і не мають номера в реєстрі. До чого опустилися чинуші!? Аби нічого не робити і получати свою зряплату!
По друге, чому вони названі скіфськими, якщо в Реєстрі пам’яток вони названі «Курганний могильник», а за 400 м від них знаходиться слов’янське городище? Скіфи були кочівниками, скотарями і городищ не будували. Городища скіфам були не потрібні. Городища будували землероби, захищаючись від кочівників. Трипільці, а потім їх нащадки. Це москальська калька, така хвороба в наших українських істориків: називати слов’янські городища скіфськими, підігравати москалям, доводити, що автохтонного населення землеробів тут не існувало.
По третє, проігнорована, не взята до уваги нововідкрита соціальна функція курганів – підтримання календаря і служби часу. І пам’ятка на даний момент є не державного, а місцевого значення, незважаючи на те, що є єдиною так збереженою пригоризонтною обсерваторією в Україні. То, можливо, варто переглянути статус і роль цієї пам’ятки?
По четверте, маючи 55 мільйонів бюджету на 2025 рік, управління жаліється на обмеженість і нестачу коштів і просить порадити фахівця-археолога, щоб той провів дослідження і розробив облікову картку об’єкта на безоплатній основі. На халяву. А як же інакше?
Із наказу №158 «Про затвердження Порядку обліку об’єктів культурної спадщини»: … «2.1. Виявлення нерухомих об’єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об’єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.
2.2. Виявленням і дослідженням нерухомих об’єктів культурної спадщини мають право займатись працівники органу охорони культурної спадщини, громадські інспектори з питань охорони культурної спадщини, кваліфіковані фахівці-практики відповідної спеціалізації (археологи, архітектори, історики, мистецтвознавці тощо), громадські об’єднання, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, наукові установи, адміністрації історико-культурних заповідників та заклади культури у сфері охорони культурної спадщини.»
Ау! То це не я, вчитель сільської школи, маю шукати археолога та ще й кандидата наук, оплачувати йому відрядження, роботу по складанню облікової картки, витрати на проїзд і харчування, а це мають робити відповідні «працівники органу охорони культурної спадщини»! Працівники, які попухли від неробства і безсовісно саботують свою роботу по охороні культурної спадщини.
Висновок: такі «органи захисту культурної спадщини» і байдужих протирачів штанів в чиновницьких кабінетах пора вже розганяти і скорочувати. Від них користі, як з козла молока. Єдина надія – на громадськість. На небайдужих краєзнавців, на патріотів, на істориків, на молодь. На тих, хто вже зрозумів, що такі чиновники – це паразити на бюджетних грошах, які прийшли не наробитися і не зробити нічого корисного для суспільства.
