А потім зрадив, наводив  ворога на своїх побратимів та чинив підпали

Із тюрми — до ЗСУ. І знову зрада

15 років і один місяць позбавлення волі — такий вирок ухвалив суд штурмовику спеціалізованого батальйону «Шквал», який, добровільно мобілізувавшись із місць позбавлення волі до лав Збройних сил України, почав співпрацювати з ФСБ Російської Федерації.

Батальйон «Шквал» формувався з колишніх засуджених, яким держава дала шанс спокутувати провину зі зброєю в руках. Обвинувачений цей шанс знецінив.

До мобілізації він відбував покарання у Райківецькій виправній колонії №78 — п’ять років і два місяці за крадіжку двох планшетів та побиття людини. Наприкінці жовтня 2024 року, вже будучи військовослужбовцем, чоловік вступив у контакт із представником російських спецслужб.

Судом доведено: штурмовик передавав ворогу інформацію з геолокаційними даними про підрозділ, який виконував бойові завдання з охорони повітряного простору західних областей України. Також він зняв на відео та передав ФСБ розташування однієї з військових частин.

На цьому зрада не завершилася. Обвинувачений підпалив автомобіль Nissan X-Trail, яким користувався заступник командира інженерної роти. Завдані збитки — 72,3 тисячі гривень.

Правоохоронці викрили зловмисника на початку грудня 2024 року — під час підготовки до підпалу сміттєвих баків на одній із вулиць Хмельницького. За виконані завдання він отримував оплату у криптовалюті — в еквіваленті близько 69 тисяч гривень.

У суді чоловік визнав вину в частині передачі дислокацій та підпалу авто. Водночас категорично заперечував кваліфікацію «державна зрада». За його версією, він нібито співпрацював не з ФСБ, а з представником «опозиції» і вважав, що виконує завдання, пов’язані з виборами.

Суд цю версію відкинув повністю.

«Характер і зміст листування беззаперечно свідчить про обізнаність обвинуваченого щодо отримання завдань, які полягали в проведенні підривної діяльності проти України, від представника іноземної організації», — зазначено у вироку.

Шанс на спокуту було надано. Замість служби — зрада. І тепер — не фронт, а тюремна камера на довгі роки.