Проблема самовільного залишення частини в українському війську набула такого масштабу, що держава змушена балансувати між “пряником” (можливістю повернутися) та “батогом” (реальними тюремними строками). Попри нещодавнє прийняття закону, який дозволяє військовим, що вперше вчинили СЗЧ, повернутися на службу без кримінальної відповідальності, риторика щодо злісних порушників стає дедалі жорсткішою.

Цю інформацію повідомив секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Роман Костенко.

Законодавство чітко розділяє тих, хто оступився вперше і готовий виправити помилку, і тих, хто свідомо саботує службу. “Амністія” (звільнення від кримінальної відповідальності) можлива лише за сукупності умов:

Це перше правопорушення (СЗЧ або дезертирство).

Військовий добровільно повернувся до частини або заявив про готовність продовжити службу. Командир або слідчий дали згоду на поновлення.

Якщо ж військовий ігнорує цю можливість, не виходить на зв’язок або вчиняє порушення повторно, механізм захисту вимикається. У такому випадку СЗЧ кваліфікується як тяжкий злочин в умовах воєнного стану.

За самовільне залишення місця служби військовослужбовцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Це не умовні терміни, а реальна тюрма. Суди вже виносять вироки, де мобілізовані отримують по 5-7 років ув’язнення за те, що поїхали додому і не повернулися.

Окрім кримінальної відповідальності, втікача чекає миттєвий фінансовий удар:

Припинення виплат: з дня, коли зафіксовано факт СЗЧ, нарахування грошового забезпечення повністю припиняється.

Втрата стажу: час перебування в СЗЧ не зараховується до вислуги років та стажу, що дає право на пенсію.

Втрата пільг: соціальні гарантії для військового та його родини призупиняються.

Механізм “легального повернення” — це вікно можливостей, яке не буде відчиненим вічно. Для тих, хто не повернеться в стрій, наслідки будуть невідворотними.