– Ця пара лелек оселилась на дереві на подвір’ї у сусідів та моїх батьків рік тому. Звили собі гніздо на старому ясені, вивели там пташенят. І цього року птахи знову повернулись до улюбленого місця. Люди це дерево та гілля трошки пообрізали — аби було пернатим друзям зручно. Цього разу у виводку троє дитинчат. Втім, зненацька сталась біда, — згадує Оксана Кулик. — Старе дерево тріснуло і розламалось навпіл. Гніздо із пташенятами впало на землю вночі. Як це сталось — невідомо. Можливо, дерево не витримало чималу вагу — гнізда, трьох малих та двох дорослих птахів. Одне пташеня розбилось на смерть. У іншого перелом чи суглоба, чи крила. Лише одне лелеченя не зазнало ушкоджень. Як кричали сполохані батьки, коли впало гніздо із дітьми! Для всіх нас це справжнє горе. Втім, люди не покинули у біді пернатих друзів…

– Наша сусідка Надія Петрівна, її батько та односельці гуртом рятують пташенят. Надія Петрівна зробила для пташенят гніздо у ящику. Пташенята із задоволенням оселились там. Вона щоранку дбає про них, відкриває ящик із пернатими, аби батьки малих годували. Батьки вже стоять поблизу своїх дітей і чекають на господиню. Так само зачиняє їх там на ніч — аби нічого із малими не сталось. Малі звикли до ще однієї мами, ходять за нею, наче ручні. І старі лелеки не відмовились від дітей. Годують їх на землі. Приносили їм жаб, рибу — усім, чим харчуються птахи у природі, — розповідає Оксана. — Нам усім дуже шкода малого лелеку, у якого пошкоджене крило. Мабуть, будемо шукати ветеринара, аби вилікував, наклав шину тощо. А його брат чи сестра вже вчиться літати! Забирати їх додому чи віддавати до зоопарку ми не збираємось. Бо ж старі лелеки не відмовились від дітей. Лелеченята вже стали загальними улюбленцями усього села. Головне, щоб вони оговтались від пережитого та виросли живими й здоровими.

Орнітологи кажуть — лелеки вже давно стали друзями людей.

– Лелеки навіть не гніздуються за межами населених пунктів. Часто утворюють у селах справжні колонії — чи не на кожному дереві. Гніздуються там протягом багатьох років, — каже доцент кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету Олександр Матвійчук. — Пташенята, коли виростають і самі утворюють пару, ніколи не оселяються у батьківському гнізді. Часто люди допомагають птахам у скруті. Ця справа дуже копітка та важка. І, водночас, благородна й гуманна.